Чи достатньо міністру припису, аби відчути себе політичною фігурою? Чи часто професіоналізм українських урядовців вступає у конфлікт з їх партійною приналежністю? Які тенденції у політичному житті виявила перевірка вітчизняних політичних партій? Чому понад десять років тому націонал- демократи України відмовилися прийти до влади? Чому президентська виборча кампанія 1994 року могла б слугувати взірцем навіть для найдемократичніших країн? На ці та безліч інших запитань журналістів «Дня» учора відповів міністр юстиції України, ветеран вітчизняного партійного будівництва (в молодій державі — молоді ветерани) Олександр Лавринович.
Велика вага посади, безумовно, зобов’язує Олеся Володимировича до певної стриманості в оцінках і висловлюваннях. Проте в щирій розмові за редакційним «круглим столом» він був відвертим. А коли дискусія щодо перспектив вітчизняної партійної системи вже наближалася до кінця, в редакцію надійшов факс із запрошенням на прес-конференцію Комуністичної партії робітників і селян з приводу «дискримінації комуністичної ідеї». Наш гість наголосив на необхідності перевірити, чи є КПРС у списку тих 96 українських партій, які успішно пройшли перереєстрацію, виявивши готовність у протилежному випадку вжити відповідних заходів. Відправникам повідомлення пощастило, — з’ясувалося, що КПРС до «списку 96» таки потрапила. Зате у нас не лишилося сумнівів: якщо буде потрібно, Міністерство юстиції діятиме швидко і, як то кажуть, адекватно ситуації.
