Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Місце зустрічі змінити можна

23 листопада, 1999 - 00:00

Економічні реформи, енергоносії, зарплати та пенсії, та що там пенсії, доля нового уряду, — все відійшло на задній план. Україна знову опинилася перед історичним вибором: де провести інавгурацію новообраного глави держави.

Адміністрація Президента наполягає на палаці «Україна». Акцентуючи увагу на тому, що на урочистий захід запрошено велику кількість людей, зокрема весь дипломатичний корпус, який у Верховній Раді просто розмістити ніде.

І тут з ними не можна не погодитися. Страшно навіть уявити, як посол США, намагаючись краще роздивитися Леоніда Кучму на трибуні ВР, відштовхує посла Франції. «Ви тут не стояли», — сичить французький посол. «Як це не стояв, — обурюється американець. — Я з вчорашнього вечора займав», і показує колезі долоню, на якій фломастером намальовано номер 1. Усі майбутні міжнародні позики, які нам необхідні для погашення старих боргів, можуть піти коту під хвіст через упертість депутатів, які наполягають на інавгурації в приміщенні парламенту.

Однак з іншого боку, це матиме колосальний виховний момент. Нехай дипкорпус побуде в шкурі тих наших, хто від'їжджає за кордон, хоча б один день. Після таких мук, я думаю, дуже спроститься процедура отримання віз у США і країни, які підписали Шенгенську угоду.

Новий поворот у «справу про інавгурацію» внесла й головна дійова особа. «Хіба я перед парламентаріями повинен приймати присягу? — поставив запитання Леонід Кучма. — Я повинен приймати присягу перед українським народом».

Так от, якщо Президент думає, що наш народ в основній своїй масі перебуває в Палаці «Україна», то він дуже помиляється.

У цьому плані найбільш символічно було б прийняти присягу на стамбульському ринку, де повнісінько наших човників (зазначимо, далеко не гірших представників українського народу)! Та й парламентаріям було б вельми корисно провести виїзне урочисте засідання ВР в Туреччині. А то, що ж виходить: в шахту політики лазили, поле з хлібами, що колосяться, топтали, в лікарнях ефіром дихали, на польовій кухні хлебтали з солдатського казанка, а на барахолку — ні ногою! Між тим почитайте виступи Президента та народних обранців. Усі вони ратують:

1. За ринок;

2. За найшвидше входження в ринок;

3. За цивілізований ринок.

От і виходить, що ринок — найкраще місце для інавгурації. Та й не потрібен нам берег турецький. Вітчизняна київська барахолка на Троєщині за кількістю стоячих місць Палацу «Україна» дасть сто очок уперед, та й ближче до народу буде. Так близько, що далі нікуди.

P.S. Де б урешті-решт не відбулася інавгурація пана Кучми, я б порадив його прес- службі відправити одну касету з відеозаписом до в'язниці м. Сан-Франциско для Павла Лазаренка. А то, певно, нудно Павлові Івановичу у в'язниці, ще й на чужині. Тим більше, що він зараз змінити нічого не може. На відміну від Президента.

Дмитро СКРЯБІН, «День»
Газета: 
Рубрика: