У столиці Прикарпаття реалізували міжнародний проект «PORTO FRANKO-2010», який об’єднав візуальне мистецтво, музику, фото, театр, кіно та арт-кулінарію багатьох країн світу. Близько сто митців із Польщі, Ірану, Франції та Китаю опинилися у порту Франківськ задля взаємного збагачення, пізнання, відкриття та творчого діалогу.
Організатори фестивалю, звісно, надихнулися Прохаськовим есеєм «Порт Франківськ». Ніхто цього й не приховував. Тарас Прохасько, котрий мешкає в історичному центрі Івано-Франківська, назвав «PORTO FRANKO» святом своєї вулиці. Сьогодні вона має назву Незалежності, в народі — просто Сотка або Стометрівка. Почути тут вишукане виконання класики чи джазу або просто соло скрипки можна частенько. Протягом тижневого фестивалю світових культур усі городяни, гості краю і туристи отримали щасливу нагоду також стати митцями. На Сотці стояли роялі — і кожен охочий спробував узяти кілька нот. У двориках австрійських кам’яниць лунали звуки віолончелі. У кінотеатрі в режимі нон-стоп найвитриваліші протягом дня дивилися художні, документальні та анімаційні фільми. І так щодня.
Ресторан «Франко» прийняв майстер-класи кухарів з Ірану, Франції й Китаю.
У частково відновленій на приватні кошти Станіславській фортеці відкрили виставку сучасного мистецтва. Південно-західний бастіон цієї фортеці, зведений у середині XVII століття Анжеєм Потоцьким, котрий ще називали бастіоном Андрія Первозванного, вперше з часів зруйнування в ХІХ столітті прийняв у свої підземні переходи «жителів» мистецького порту Франківськ. Символічне його відкриття здійснили Тарас Прохасько й композитор-віолончеліст, учасник Національного ансамблю «Київська камерата» Золтан Алмаші. Поляки привезли традиційний польський театральний плакат, іранці — виставку фотохудожника Рези Голестані, котрий в Україні вдруге. Його фотороботи увічнюють древні іранські міста Персеполіс — столицю перської імперії та Язд — релігійний центр країни. Тут немає жодної людини — тільки вічність, застигла в камінні. Французи презентували фотовиставку Анні Ассулін, яка фіксує руки й політ думки французьких письменників і філософів. Із Китаю до Івано-Франківська прибув фотовернісаж про здобутки країни за останні 60 років. Китайський реалізм не надто зацікавив відвідувачів бастіону.
Найбільше глядачів зібрав діалог іванофранківця Юрка Андруховича та ансамблю традиційної перської музики «Джаам». На гірці із білого річкового піску відбувалася бесіда двох цілком різних культур. Музиканти використовували народні інструменти, незнайомі українцям: даф, тар, томбак, сантур — і доповнювали їхнє звучання автентичним вокалом. Андрухович читав свою «Індію» і ділився з усіма емоціями про містичну країну, котру він назвав «Індією» і котрою насправді може бути й Україна. «Ми повинні жити так, щоб світ приходив до нас, — сказав Тарас Прохасько. — І тоді світ за це обов’язково буде нам вдячним». Запрошувати світ до себе іванофранківці вже навчилися, тож робитимуть це й надалі.
