Помітна подія сталася наприкінці минулого тижня в київському, і, ширше, українському музичному житті. У Національній філармонії, в Колонному залі, в рамках фестивалю «Володимир Крайнєв запрошує…» відбувся вечір до 70-річчя Альфреда Шнітке.
Концерт цей унікальний за багатьма складовими. По-перше, звичайно ж, учасники. Це — об’єктивно найкращий на сьогодні Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України (диригент — Володимир Сіренко), також солісти, два наші прославлені земляки — віртуозний скрипаль Олег Криса і піаніст, педагог, лауреат багатьох міжнародних конкурсів Володимир Крайнєв плюс дует із Німеччини — «Magic Synchrony» («Чарівна єдність» — Агліка Генова та Любен Дімітров). По-друге — програма. До неї ввійшли ті опуси Шнітке, зокрема пізня Симфонія №7, які важко навіть знайти на записах, не кажучи вже про те, щоб почути в живому виконанні. По-третє, сама по собі творчість найбільшого композитора ХХ століття практично ніяк не включена в активне концертно-гастрольне життя, принаймні в Києві, — проте можна бути впевненими, що така ситуація спостерігається й загалом по Україні.
І, нарешті, якість творів. Вони здаються зовні доступними, прозорими для слухача, проте ця виразність вимагає неймовірної віддачі, докладання всіх сил виконавців. Кожен опус Шнітке — це абсолютно особлива, окрема гама емоцій, свій світ образів. І наскільки здається випуклою, навіть кінематографічною Симфонія №7, розмічена пунктирами пауз на фрагменти-«кадри» з дивним трагікомічним вальсом у фіналі, — настільки яскравий і експресивний наступний за нею Концерт №3 для скрипки з оркестром. Дуже незвичайний за своєю формою Концерт для фортепіано в чотири руки на порядок підвищив напруження вечора, що вибухнуло справжньою бурею, ураганним потрясінням — Концертом для фортепіано і струнних, присвяченим Володимиру Крайнєву і виконаним самим маестро.
Усе-таки прем’єра (а йдеться, по суті, саме про неї — в рамках столиці щонайменше) — велика річ. Враження залишається дуже надовго, якщо не назавжди. І тепер феєрія Концерту №3, думається, для наших меломанів буде невіддільна від натхненної гри Олега Криси, небувалий опус у чотири руки — від майстерності дуету Агліки Генової та Любена Дімітрова, а концерт для фортепіано і струнних, присвячених Крайнєву, відтепер залишиться в пам’яті щасливців у титанічному виконанні Володимира Всеволодовича.
Власне, з таких вечорів-подій, із цього сплетіння тиші та високої пристрасті — будується історія, не лише музики, а й країни.
Поки що, на жаль, тиша переважає…
