В історію ХХ століття нашої країни цей легендарний письменник, суспільний діяч, академік НАН України вписав дуже яскраву сторінку. Найвідомішими творами Олеся Гончара, що викликали величезний суспільний резонанс, стали його романи «Прапороносці» та «Собор». Причому, якщо за «Прапороносців» Гончар був приголублений тогочасною владою, то за «Собор» він отримав клеймо «націоналіста та очернителя радянського ладу». Трагізм полягав у тому, що Олесь Терентійович, за життя ставши класиком української літератури, на собі відчув усі можливі види приниження не тільки як літератор, але й як людина. Його не тільки травила влада, але й продавали «друзі», підкидали брудні анонімки, намагалися утягнути в провокації. Олесь Гончар 1991 року вийшов із лав КПРС і це був свідомий крок людини — патріота України..
«Какая дикая эпоха! — з гіркотою писав О. Гончар у щоденнику. — С какой сатанинской силой уничтожалась Украина! По трагизму судьбы мы народ уникальный. Величайшие гении нации — Шевченко, Гоголь, Сковорода — всю жизнь были бездомными. Шевченковский «Заповіт» написан в Переяславе в доме Козачковского, Гоголь умер в чужом доме, так же бездомным ушел из жизни и Сковорода... Но сталинщина своими ужасами, государственным садизмом превзошла все. Геноцид истребил самые деятельные, самые одаренные силы народа»...
На жаль, сьогодні молодь мало знає творчу спадщину чудового письменника. Можливо, завдяки Указу Президента України Віктора Ющенка «Про святкування 90-річчя з дня народження Олеся Гончара» ця прогалина буде ліквідована.
Напередодні дня народження знаменитого письменника й суспільного діяча «День» зателефонував колезі Гончара Борису Олійнику, який підкреслив: «Олесь Гончар був серед фундаторів Українського фонду культури. Ми дуже плідно разом працювали над нашими програмами. Олесь Терентійович був розумною і сильною людиною в принципах і поглядах. Після виходу роману «Собор», він пережив дуже непростий період, але не зламався, а все одно принципово відстоював свою позицію. Минув час, і сьогодні «Собор» є одним із найкращих творів української літератури, що свідчить про його далекоглядність. Я щасливий, що є його сучасником. Він був Людиною й Письменником із великої літери».
У п’ятничному номері «Дня» читайте матеріал про історію створення сценічної версії гончарівських «Прапороносців» на сцені Львівського театру ім. М. Заньковецької (режисер Сергій Данченко, а музику написав Володимир Івасюк).
