Останнім часом Президент підключив виконавчу владу до роздержавлення землі. Влада негайно відгукнулася й відрапортувала: "Роздержавлення й паювання земельних наділів в Україні фактично проведено", - повідомив днями журналістові заступник міністра агропромислового комплексу Сергій Рижук.
А засоби масової інформації розтиражували: " Станом на 1 серпня 1997 року сертифікати не земельний пай отримали 5,1 млн. осіб із 10,5 тисяч господарств, землі яких підлягають паюванню. Більше, аніж дев'яти тисячам господарств земельні сертифікати вже видані, іншим господарствам їх ще виписують. Однак, за словами заступника начальника головної управи земельної реформи Володимира Потапенка, видані земельні сертифікати дають лише юридичне право на привласнення земельної частки. Члени колективних сільськогосподарських підприємств, отримавши сертифікати, залишаються співвласниками землі, а після подання відповідної заяви й прийняття ухвали загальними зборами членів колгоспу та затвердження її сільською радою вони можуть отримати "Державний акт на право приватної власності на землю".
Хоча землю й "роздержавили", кидатися в фермерство селяни не поспішають. Як повідомив Володимир Потапенко, на перше липня цього року з семи мільйонів членів колективних господарств дійсно приватизували свої наділи біля шести тисяч осіб. У Жовквівському районі Львівської області було проведено опитування членів 26 тисяч селянських господарств. Лише біля 7 відсотків опитаних хочуть у майбутньому стати фермерами, 91 % опитаних мають намір здавати свої паї в оренду, так як не бачать можливості їх обробітку.
Більшість селян тверезо оцінюють можливості самостійного господарювання. Матеріально-технічна база сільського господарства в занепаді, із 540 тис. тракторів 420 тис. відпрацювали амортизаційні терміни, кредити, щоб підняти господарства, добути важко, а щоб за них розплатитися треба віддатися в довічне ярмо. Фермеру доводиться вирішувати найрізноманітніші проблеми з пальним, запчастинами, мінеральними добривами, засобами захисту рослин. Врешті-решт -проблема збуту. Якщо раніше вирощену продукцію у населення скуповувала споживча кооперація, то тепер, як кажуть, селяни "бичка не має куди подіти".
Найбільш негативним наслідком такої "приватизації" є те, що замість товарних фермерських господарств утворюються натуральні неконкурентоспроможні, собівартість продукції яких непомірно висока. У США дрібні фермерські господарства становлять 72 відсотки від їх загальної кількості, а вирощують вони лише 10 відсотків всієї сільськогосподарської продукції. Прибутки таких фермерів від праці на своїх ділянках у два рази менші ніж від праці на стороні. А 14 відсотків усіх американських фермерських господарств, що мають значну площу, вирощують 75 відсотків всієї сільськогосподарської продукції.
Найбільш конкурентоспроможні в Америці виявилися господарства з площею 1500 га і п'ятдесятьма працюючими робітниками. В Голландії, яка посідає одне з провідних в Європі місць в сільськогосподарському рейтингові, земельна ділянка в 50 га вважається неконкурентоспроможною. От і доводиться українському селянинові рятувати нерентабельну розпайовану землю й здавати її за безцінь (за декілька клунків зерна) в оренду, щоб зберегти за собою до кращих часів (за законом, якщо земля деякий час не обробляється, її можуть забрати). На жаль, досі законів, які б до кінця захищали право селянина на землю, у нас немає.
