Нинішній спекотний червень увійде до історії як місяць великих утрат. Пішли в Вічність поетеса Марлена Рахліна, перекладач і ентомолог Юрій Некрутенко, знаменитий актор Лесь Сердюк, а вчора ще одна гірка звістка — 15 червня, після тривалої хвороби помер відомий український кінорежисер, оператор і сценарист Юрій Іллєнко.
Дебют Юрія Іллєнка в режисурі — «Криниця для спраглих» за сценарієм Івана Драча, про винищення українського села — було заборонено постановою ЦК КПУ на 22 роки! Наступний фільм «Вечір напередодні Івана Купала» Юрій Герасимович зняв як стрічку-алегорію на історію України. І її теж заборонили (лише через 18 років заборону тодішнього Мінкульту СРСР було знято й фільм вийшов на екрани). А світову славу Іллєнкові принесла операторська робота в фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» (1964 р.). Знаковою в долі кіномайстра стала стрічка «Білий птах із чорною ознакою», яку знято за сценарієм Івана Миколайчука. У творчому списку кіноробіт Юрія Герасимовича: «Свято печеної картоплі», «Лісова пісня. Мавка», «Легенда про княгиню Ольгу», «Лебедине озеро. Зона». Він був автором лібрето балетів «Прометей» і «Ольга», роману-сценарію «Агасфер. Хроніка другого пришестя Христа». Завідував кафедрою кінорежисури в Київському національному університеті театру, кіно й телебачення ім. Карпенка-Карого. За документальний фільм «Параджанов. Партитура Христа до-мажор» 1994 р. отримав Диплом МКФ «Золотий витязь» у Югославії. А останньою роботою Іллєнка як режисера став резонансний фільм «Молитва за гетьмана Мазепу».
Юрій Герасимович був обдарованою особистістю: знімався як актор, виставляв свої картини на виставках як художник. Це була одна з найяскравіших і найсуперечливіших фігур блискучої генерації шістдесятників, що становили славу українського кіно.
— Це був виняткового таланту чоловік, блискучий кінорежисер і оператор, — сказав «Дню» поет Іван ДРАЧ. — Фільм «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова завоював чимало призів не лише за режисуру та прекрасні акторські роботи (Івана Миколайчука та Лариси Кадочникової), а й завдяки чудовому оператору Юрію Іллєнку. Він, як режисер, зняв такі легендарні стрічки: «Криниця для спраглих», «Білий птах з чорною ознакою», «Молитва за гетьмана Мазепу»... Це був прекрасний художник, автор сценарію про друге пришестя Христа, монографії «Парадигма кіно» — перший в Україні підручник із кінорежисури. А остання його робота — кінотрилогія, присвячена апостолу Петрові — геніальний кінороман, подібного якому ще не було в українській літературі. Іллєнко — це людина виняткового таланту, а разом із тим він був політично заангажований — український патріот і сильна особистість. За життя був відомий, славетний і гнаний... Не всі його розуміли так, як він того хотів. Фільм «Молитва за гетьмана Мазепу» теж не всі сприйняли, хоча в ту стрічку він вклав дуже багато сил. Останній раз ми бачилися на похованні Леся Сердюка. Він з болем казав, що відходять кращі актори (Миколайчук, Брондуков, Степанков, Сердюк), а от і сам пішов у далеку дорогу за ними... Таким митцем, як Юрій Іллєнко, може пишатися не лише Україна, а й будь-яка держава! Світ.
Помер Юрій Герасимович на своїй дачі в Прохорівці опівдні. Його тіло доправлять до Києва. Прощання заплановано в Будинку вчителя, а панахида відбудеться у Володимирському соборі. Ю. Іллєнко буде похований у селі Прохорівка Черкаської області.
«День» виражає співчуття рідним, близьким, друзям і колегам Юрія Герасимовича.
ДОВIДКА «Дня»
Юрій Іллєнко — народний артист України 1987 р., академік Академії мистецтв України 1996 р., лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка 1991 р., а також Всесоюзного кінофестивалю в номінаціях «Приз за операторську роботу» й «Приз за режисуру» 1981 р., Канського кінофестивалю в номінації «Приз ФІПРЕСИ» 1990 р.
