Шановна редакціє!
Мене звуть Денис Мельников, мені 17 років. Навчаюся на першому курсі механічного факультету Дніпропетровського державного технічного університету залізничного транспорту, також працюю редактором ліцейського літературно-художнього альманаху «Вітражі». Ціную вашу газету за професіоналізм, якого прагну в будь-якій роботі. Мене дуже зацікавили запитання вашого конкурсу, тож і вирішив написати.
Що я хотів би змінити в Україні?
Ваша редакція невипадково обмежила вік 18 роками. Вам потрібен погляд молодого покоління, яке ще не встигло що-небудь зробити в житті, але вже має своє власне, часом оригінальне, бачення ситуації, яка склалась у нашій країні.
Та я хочу написати не про економічну кризу, а про духовну. Нині лунають гучні заклики відродити культуру, духовність, але далі слів справа не йде. Маргарет Тетчер сказала: «Якщо ви хочете від політика слів, оберіть чоловіка, справ — жінку». Схоже, що для досягнення намічених цілей нашої держави в міністерствах і відомствах бракує жінок. Це жарт, але не в цьому річ.
Просто складається враження, що нас залишили віч-на-віч із собою, і ми мусимо самі обрати всі ті принципи, за якими житимемо далі. Для нас, для покоління, яке не читає, нічим не цікавиться, це вельми складно.
Надзвичайно мало уваги приділяється духовному й культурному вихованню. Річ у тому, що нині батьки сушать голови над іншими проблемами: де знайти гроші для навчання дитини, її одяг, харчування тощо. Подібна ситуація й у країні: немає грошей для зарплат, пенсій, стипендій, а про такі «другорядні» речі, як культура, наука, мистецтво, духовна та психологічна освіта молоді, юнацтва доводиться на певний час забути.
Це можна зрозуміти й у чомусь погодитися. Однак нам облаштовувати країну! Як же можна без кадрів? Наведу не найкращий приклад: «комсомол — кузня кадрів». Далеко не дурні люди керували країною. Вони знали, що побудувати сильну державу можна тільки на базі відповідного виховання молоді та юнацтва. І виховали. Тепер ці люди щороку 7 листопада стоять із червоними прапорами й не розуміють нас. Так у їхніх мізках закарбувалася ця ідея, що їх ніколи не переконати. Постає питання, як же переконати ще не сформовану молодь? Можливо, незліченними прикладами безкарності корупції, хабарництва, крадійства?!
Насамперед необхідно формувати свідомість людини, тоді й тільки тоді вона почне поважати свою країну, закони. І зрештою себе, а не вважати себе, слов'янина, другосортним порівняно, приміром, з американцями. Усе це важливо, і від цього залежить наше майбутнє.
І передусім хотів би змінити в Україні — свідомість.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Для всіх наших юних читачів від 8 до 18 років нагадуємо теми творів для конкурсу: «Що я хотів би змінити в Україні?» або «Що я хотів би зробити для України?» Щосуботи найцікавіші листи читайте в «Пошті «Дня» 7-й на стор.
