Під час роботи Всеукраїнського молодіжного саміту «Цілі тисячоліття ООН» всі журналісти (хоч-не-хоч!) подумки грали в гру «Знайди 10 розбіжностей». Хоча об’єктивно, такої кількості невідповідностей молодіжного парламенту «дорослому» навіть при бажанні відшукати не вдалося б. Незважаючи на всі зусилля, знайшли лише дві. Перша — швидкість прийняття ухвал у молоді істотно вища, друга — практично всі керівні пости посідають представниці слабкої статі. Об’єдналися на два дні понад 250 представникiв із багатьох українських молодіжних організацій, щоб обговорити й виробити свої рекомендації для досягнення Україною цілей тисячоліття. Останні, нагадаємо, визначили 2000 року для себе 189 країн- членів ООН.
Відповідно до кількості цілей (це й подолання бiдностi, і боротьба з ВІЛ/СНІД, і зменшення рівня дитячої та материнської смертності, і стан довкілля, і гендерна рівноправність, а також рівень освіти), молодь розділилася на комітети. У них за дні практично безперервної роботи структурували проблеми, встановлювали взаємозв’язки між ними й визначали пріоритети. І найголовніше — розробляли механізми їх вирішення.
За винятком одного тексту рекомендації, всі вони були затверджені членами інших комітетів на Генеральній Асамблеї Саміту. Не сподобався більшості лише підсумковий документ з гендерної тематики. Незважаючи на те, що цей, до речі, найчисельніший комітет складався наполовину з чоловіків, грань між гендерною рівноправністю та фемінізмом зробити чіткою так і не вдалося. Рекомендації комітету були досить несподіваними. Наприклад, молоді борці з дискримінацією жінок дійшли висновку, що в комітеті ВР з прав людини варто б було створити підкомітет, який би проводив гендерну експертизу законопроектів. На їхню думку, треба також запровадити в усіх навчальних закладах обов’язковий курс гендерного паритету, а також встановити жорсткі санкції для підприємств, на яких встановлено факти дискримінації жінок при прийомі на роботу.
В іншому ж у молодих законотворців питань не виникало. І ухвали приймалися практично одноголосно. Хоча їхнi рекомендації шквалом свіжих думок і ідей назвати можна було хіба що з дуже великою натяжкою, але все ж зрілість формулювань і комплексне розуміння проблем, дійсно, приємно вразили. Наприклад, комітет глобальної співпраці з метою розвитку дійшов висновку, що Україні необхідно стати членом СОТ, ЄС і НАТО, приймати законодавчі та нормативні акти лише після громадських слухань і надавати право урядовцям отримувати плату за консультаційні послуги. Щоправда, останній пункт зазнав критики з боку дорослих політиків, які прийшли на підсумкове засідання. Голова комітету ВР з питань безпеки та оборони Георгій Крючков заявив, що в таких формулюваннях явно відчувається грубе втручання дорослих до законотворчого процесу молодих.
Проте гості визнали, що здоровий глузд у ідеях молоді все ж є. І головне, що особливо порадувало депутатів, так це те, що молодь відійшла від властивої їм моделі поведінки — споживацької. На саміті представники молодіжних організацій описували цілі і завдання, як свої власні. Наприклад, вирішувати проблему ВІЛ CНІДу у країні вони пропонують ООНівським способом — стимулювати добродійність, організовувати розважальні заходи з просвітницькою функцією, запровадити з 7 класу обов’язкові тематичні уроки й, зрештою, розширювати мережу соціально-психологічних реабілітаційних центрів не лише в містах, але й у сільській місцевості. А проблему бiдностi їм, здається, також варто вирішувати з їхньою допомогою — сприяти розвиткові приватних пенсійних фондів і фондів соціального страхування, а також допомагати малому та середньому бізнесові.
Народні депутати, заслухавши рекомендації молоді, пообіцяли взяти їх як експертів при обговоренні в комітетах законопроектів, а також врахувати їхні побажання під час роботи над законодавством. Це немало порадувало молодих політиків. Представник комітету з подолання бiдностi Олена Харченко декілька разів підкреслювала, що молодь зібралася на саміт не для того, щоб просто продемонструвати свою стурбованість, а щоб внести свій внесок у подолання кризи, у якій зараз перебуває Україна. Керуючись цим, молодь поставила гостям провокаційне запитання, яке, як вони потім зізналися, мучило їх увесь час: «Чому Україна весь час лише декларує позитив, але насправді позитивних змін практично не відбувається?». Але на нього гості, на жаль, так і не змогли знайти відповіді.
