Безперечним позитивом такого результату буде значне емоційне піднесення в душах чи не всіх українців. Ми відчуємо, нарешті, що ми не гірші за інших, що теж можемо. Проте тут є і небезпека — знайдеться чимало бажаючих проголосити Україну заздалегідь ледь не чемпіоном світу, прославляючи наших великих гравців і не менш великих тренерів. Це, безумовно, буде об’єктивно шкідливо. Сусіди-росіяни, котрі вже вигравали путівку на Кубок світу та Європи, вже пройшли через це. Російська збірна безславно програла в обох фінальних турнірах, встигши насмерть пересваритися до, в ході і після турнірів. Сьогодні росіяни, які вже здобули «квиток» до Японії—Кореї, дуже критично ставляться до власної збірної, вважаючи, що команді хоч для найменшого успіху слід терміново підвищувати свій потенціал.
Нам про це говорити вже нема коли. Вибір зроблено — честь футбольної України захищатимуть сьогодні найсильніші, на думку Валерія Лобановського, футболісти. Є величезне бажання критикувати цю команду після 14 листопада вже в якості учасника фінального турніру Кубка світу. А тому варто вболівати за неї всією душею, бажаючи, щоб все склалося на нашу користь і Україна перемогла. Нехай вітер дме від наших воріт, нехай не ковзаються бутси наших нападників і м’яч прилипає до рукавичок нашого воротаря. Нехай хвилююче дихання переповненого стадіону надасть натхнення Шевченку і Реброву, Лужному і Скрипнику, Несмачному і Головку, Ващуку і Гусіну, Тимощуку і Зубову. І звичайно ж, воротарю Реві. Це нічого, що у передбаченому вище складі нашої команди можуть бути зміни. І зміни ці теж мають бути сьогодні на нашу користь! А про те, ким ми будемо у футбольному майбутньому, поговоримо трохи згодом.
