18 лютого пішла з життя Леоніда Павлівна Світлична, дружина Івана Світличного (1929—1992). Саме завдяки цій жінці значна частина творчої спадщини відомого українського поета, літературознавця, критика стала надбанням історії української культури. Народилася Леоніда Світлична 2 квітня 1924 року в Києві. Хрещена в Українській автокефальній православній церкві Покрови на Солом’янці. Була свідком голодомору. Велика Вітчизняна війна застала її першокурсницею Будівельного інституту. Рятуючись від примусових робіт у Німеччині, стала студенткою Медичного, потім Гідромеліоративного інститутів. У вересні 1943 року німці вигнали залишки населення з Києва. Перебувши трохи в гробівці на Байковому цвинтарі, Леоніда разом з матір’ю повернулася у Київ, у Фролівській монастир. З Іваном Світличним одружилася у 1956 році. Вона не тільки забезпечувала тили сім’ї, але ще й допомагала чим могла родинам політв’язнів, пише pravda.com.ua. А з 1965-го по 1983-й політв’язнем був і її чоловік. Вийшовши на пенсію, Леоніда була з Іваном у засланні на Гірському Алтаї. Коли 1981 року у поета стався інсульт, дев’ять місяців провела з ним у лікарні, потім до кінця терміну жила з ним у гуртожитку. У січні 1983 року Леоніда привезла свого чоловіка до Києва. Підготувала до друку книжку «Серце для куль і рим», що вийшла у 1990 році. Після смерті поета разом з його сестрою Надією Світличною видали книгу його віршів «У мене — тільки слово» і збірник спогадів «Доброокий». Доклала велетенських зусиль для опрацювання і підготовки до друку листування Івана Світличного.
Поховання Леоніди Павлівни Світличної відбулося вчора на Байковому цвинтарі.
