Учора весь кінематографічний Київ прощався з Тетяною Тимофіївною Дерев’янко. Вона обіймала скромну посаду — директора Музею кіностудії ім. О.Довженка. Але такою її могли сприймати лише невтаємничені. У професійних колах Тетяну Дерев’янко не випадково називали берегинею українського кіно. Прийшовши на студію сорок років тому і створивши музей фактично з нуля, вона перетворила його на справжній науковий центр: на матеріалах, які вона розшукала і зберегла для історії кіно, студенти кіноінститутів з усього світу писали дипломи, вчені захищали дисертації. За що Тетяну Тимофіївну удостоєно престижною міжнародною нагородою — призом Джина Мітрі, який щорічно вручається лише двом людям, які внесли вагомий внесок у збереження та вивчення історії кіно. Її ім’ям названо одну малу планету. Але головне — вона зуміла зробити музей улюбленим будинком для всіх кінематографістів. Сюди приходили з творчими новинами, і просто поговорити «за життя». І двері завжди були відчинені. А на столі обов’язково були яблука з уславленого студійного саду, який свого часу заклав сам Олександр Петрович Довженко, чиїй творчості і чиїй пам’яті Тетяна Дерев’янко присвятила своє життя.
Півтора місяця тому на сторінках нашої газети вийшов матеріал про Тетяну Тимофіївну, де вона (вже, як виявилося, знала про свою хворобу) зізналася: «Понад усе на світі мене хвилює, що буде з музеєм, з його безцінним фондом, коли я піду...» І сьогодні ми просто зобов’язані зберегти дітище Тетяни Дерев’янко і довести до кінця всі її задуми.
Колектив «Дня» висловлює глибоке співчуття рідним і друзям Тетяни Тимофіївни.
