— Наша експозиція — структура рухлива, — говорить науковий
керівник і засновник музею Кіра Миколаївна Питоєва. Іншими словами, вона
розрахована на знахідки. Уже після відкриття першої черги експозиції 1993
року експонатів у залах музею стало більше у 20 разів. І це при тому, що
коли ми починали, у нас не було експонатів, окрім одного, але найголовнішого
— Будинку. У нас немає екскурсоводів, а екскурсії водять тільки наукові
співробітники.
— Кажуть, у вас часті гості — діти.
— Так, чим ми дуже пишаємося. І діти приводять дорослих.
Це, мабуть, відбувається тому, що сім'я, мир — це один із наріжних каменів
нашої концепції. Коли ми створювали свій музей, тільки про це й думали.
Зараз уже всі кажуть про цінність сім'ї, а ще десять років тому це вважалося
недозволеною розкішшю та міщанством.
— У вашого музею в місті немає афіші.
— Нам не потрібна афіша — у нас є легенда. Легенда про
Будинок Турбіних, у якому врятують і де можна за кремовими шторами, взявшись
за руки, пережити важку годину. Тож «Жити, будемо жити!» — є такий романс
Глієра. Я виховую собі зміну, ми живемо сім'єю і в нас підростають діти.
Просто фізично вижити було б непристойно перед Булгаковим. Треба жити,
і жити гідно.
