Україна, схоже, близька до того, щоб здати свої принципові економічні інтереси на переговорах про асоціацію з Євросоюзом і створення з ним зони вільної торгівлі. Натомість потрібна тверда обіцянка європейських перспектив для нашої країни. До такого висновку можуть призвести підсумки візиту до Брюсселя голови зовнішньополітичного відомства України Костянтина Грищенка. У результаті, за повідомленням МЗС України, європейські партнери тепер більше готові до підтримки євроінтеграційних прагнень Києва, ніж це було раніше. «Фіксація в Угоді європейської перспективи є пріоритетним завданням для України на даному етапі й вимагає від ЄС стратегічної мужності, враховуючи складну внутрішню ситуацію в Євросоюзі», — повідомила зміст переговорної позиції Грищенка прес-служба МЗС.
З іншого боку, того ж дня, коли Грищенко зустрічався з друзями України в Європі, Президент підписав указ, відповідно до якого, зокрема, звільнено трьох заступників міністра економіки, й серед них не просто заступника міністра, а керівника української делегації на переговорах з ЄС Валерія П’ятницького. У якому ранзі він тепер представлятиме нашу країну? А якщо його звільнять з усіх посад, то виникає питання: чи варто міняти коней на настільки складній переправі?
Близький до Партії регіонів експерт «Дня» в парламенті, втім, не вважає, що йдеться про зміну позиції на переговорах. За його словами, просто продовжується «зачистка» серед чиновників вищої ланки. Одночасно з П’ятницьким, який працював у багатьох урядах і який не має чіткої політичної орієнтації, звільнена Ірина Крючкова, що вважається, за даними експерта, креатурою опального екс-міністра економіки Богдана Данилишина, який отримав політичний притулок в Чехії, а також Василь Мармазов — представник Компартії, що все більше віддаляється від Партії регіонів.
Тим часом ще тиждень тому П’ятницький знаходився в гущавині переговорів й інформував громадськість про те, що з усіх основних питань переговорів по ЗВТ Україна й ЄС вже «знайшли загальне бачення». За його словами, сторони домовилися перенести раніше заплановані переговори з 26 вересня на 19 вересня і провести їх протягом тижня. «Я не можу сказати, що він (цей раунд переговорів. — Ред.) буде абсолютно остаточним, але буде серйозним етапом для підведення підсумків», — зазначив заступник міністра.
«День» хотів поцікавитися, що він думає про своє звільнення, але його телефон мовчав, а у приймальні сказали, що П’ятницький у відпустці (указ може бути оскаржений у суді?) і повернеться тільки у вересні.
Залишається розцінювати факт лише на основі думок експертів. Так, член Міжнародної консультативної ради Фонду «Ефективне управління» Ігор Мітюков сказав «Дню»: «П’ятницького я не коментую». А звільнення трьох заступників міністра «пов’язане з приведенням структури управління міністерством у відповідність до вимог адміністративної реформи. У міністерстві має бути міністр, його перший заступник і заступник. А ці троє працювали заступниками міністра в Міністерстві економіки, тоді як зараз починає працювати Міністерство економічного розвитку і торгівлі, у якому ці посади вже зайняті». Кажучи про можливий уплив звільнення П’ятницького на переговори з ЄС, Мітюков сказав: «Не важливо, яка у тебе візитка, важливо, яка у тебе голова на плечах».
Президент Всеукраїнської спілки вчених-економістів Олександр Кендюхов іншої думки щодо причин звільнення відразу трьох чиновників. «Процес економічних реформ пробуксовує — це очевидно — і вимагає прискорення. Тут вирішальну роль відіграє Міністерство економіки. Тому зміна кадрового складу відомства — закономірний процес. У найближчій перспективі, я думаю, відбудуться й інші перестановки. Ситуація така, що Україні необхідно орієнтуватися не на 3—4% економічного зростання, а на 10—15% — якщо думати про виконання завдання, поставленого Президентом: увійти до двадцятки передових економік світу. Люди, які дотримуються старих підходів у галузі економіки, для цього не підходять. Адміністративна реформа — не панацея від усіх хвороб. У неї має бути конкретна мета. Моя думка, що всі реформи, які проводяться в країні, у тому числі адміністративна, податкова, пенсійна, важливі не самі по собі, а повинні ставити головне завдання: удосконалення структури національного виробництва. Адже наша головна проблема — технічно й морально застаріла енергоємна (перше місце в Європі й п’яте у світі!) структура виробництва. І всі реформи, всі зміни не будуть виправданими, якщо ця структура збережеться».
