Представники дніпропетровської громадськості мають намір домагатися встановлення в Дніпропетровську пам’ятника видатному українському археологу Борисові Мозолевському. Чотири десятиріччя тому його експедиція при розкопках кургану Товста Могила виявила сенсаційну знахідку — скіфську золоту пектораль, яка прославила Україну на весь світ. «Цього українського вченого порівнюють із англійським єгиптологом Говардом Картером, який відкрив гробницю Тутанхамона. Дві третини експонатів Державного музею історичних коштовностей є знахідками Бориса Мозолевського. Ми хочемо домогтися встановлення пам’ятника йому на одній із центральних вулиць Дніпропетровська. Адже саме в Дніпропетровській області ця видатна людина виявила більшість своїх знахідок», — заявив на прес-конференції керівник громадської організації «Братство православних християн» Андрій Туяков. Занепокоєння викликав той факт, що наприкінці минулого року з місця, де перебував базовий табір експедиції Б. Мозолевського, несподівано зник пам’ятний знак.
Історію з пам’ятним знаком прокоментував для «Дня» директор Нікопольського краєзнавчого музею Олександр Кушнірук. Як з’ясувалося, знак довелося прибрати через сумні реалії ринкових часів. «Пам’ятний знак — гранітну стелу вагою до п’яти тонн — ми перевезли до Нікополя. Річ у тім, що колишню турбазу, де багато років перебував базовий табір експедиції Б. Мозолевського, було приватизовано, і тепер там ведуться будівельні роботи. Тому ми вирішили забрати пам’ятний знак для збереження і встановити його біля нашого музею.
Там же стоятимуть кам’яні баби, зібрані археологами», — пояснив він. Ситуацію з пам’ятним знаком Б. Мозолевському не варто драматизувати, вважає директор Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідія Голубчик. «Пам’ятний знак не мав статусу історичного пам’ятника. Подібний статус, згідно з законом, може мати або місце історичної події, або високохудожній твір. Це просто гранітна плита з текстом, установлена шанувальниками Б. Мозолевського в колишньому таборі, де жили експедиції Інституту археології АН УРСР», — говорить вона.
За словами Л. Голубчик, табір, що складався з літніх вагончиків, багато років існував на території турбази, яка належала Орджонікідзевському гірничо-збагачувальному комбінату. Археологи жили там і за часів Б. Мозолевського, і пізніше, коли експедицію очолював С. Полін. «Але настав момент, — говорить Л. Голубчик, — коли потрібно було оформляти землю, оскільки це було неофіційне виділення землі для археологів. Тому довелося вирішувати питання про перенесення пам’ятного знака та кам’яних фігур, які археологи зберігали на території табору з часів Мозолевського». Питання було в тому, куди саме перенести ці реліквії — до Дніпропетровського національного історичного музею ім. Яворницького чи до Нікопольського краєзнавчого музею. Керівництво останнього висловило готовність прихистити пам’ятний знак і скіфських баб. «Гранітну брилу за допомогою крана перевезли, і незабаром, щойно потеплішає, її буде встановлено в Нікополі», — говорить Л. Голубчик. Музейники Нікополя, за її словами, дуже дбайливо ставляться до пам’ятників вітчизняної культури. А наразі на місці розкопаної Товстої Могили, де було знайдено золоту пектораль, ростуть кущі, дерева та бур’яни.
