Біля села Капулівка під Нікополем відбулася урочиста церемонія перепоховання останків кошового отамана Війська Запорозького Івана Сірка. Труну українського полководця до скелету на кургані Сторожова Могила проводжали тисячі місцевих жителів, представники влади, громадських організацій і козацтва. На похорони приїхали й делегації української діаспори із США та Швейцарії. Ті, хто виступав на панахиді, просили вибачення у покійного отамана за те, що ховають його вже втретє, згадуючи при цьому народне повір’я: Україні не буде щастя доти, доки кістки Івана Сірка, котрий вважався за життя «характерником», не знайдуть спокою в могилі.
Як відомо, поневіряння останків запорозького отамана почалися вже невдовзі після його смерті — поховання нібито було пограбовано солдатами Олександра Меньшикова під час Північної війни. 1967 року могилу Івана Сірка підмили хвилі Каховського водосховища. Під час перенесення останків на курган Сторожова Могила череп запорожця було вилучено й відправлено в Москву на реконструкцію історичного вигляду. Повернули його в Україну лише 1990 року. Однак і після цього він впродовж десяти років зберігався в сейфі відділу культури, а потім — у Дніпропетровському історичному музеї. Поставити крапку в скандальній історії, що тривала третину століття, — возз’єднати останки народного героя — власті вирішили після багаторазових звернень громадськості. Проте похорони нинішнього літа відкладалися неодноразово, зокрема й через погодні умови. Археологи, які розкрили могилу, встановили, що труна з останками козака 1967 року була залита... бетоном і покласти туди череп практично неможливо. У зв’язку з цим було прийнято рішення організувати весь обряд поховання наново. Проте і на нинішніх похоронах знову не обійшлося без тихого скандалу. Очевидно, враховуючи протиріччя між православними конфесіями України, організатори траурної церемонії вирішили обмежитися громадською панахидою. Незважаючи на присутність духовенства служба Божа над труною так і не була проведена!
Замість цього на похоронах Івана Сірка активну дипломатичну діяльність розвернули... російські козаки, які приїхали з Кубані, Дону та Калмикії. Вони нагадали, що сам кошовий отаман у походи проти кримських татар ходив разом iз калмицькими і донськими козаками. А тому, не відкладаючи справи в довгий ящик, запропонували підписати з ними договір про культурну, інформаційну та економічну співпрацю прямо на могилі «бойового побратима». Пропозицію запорозькими козаками, дехто з яких намагався згадати про вигнання Івана Сірка до Сибіру, було все ж таки прийнято.
