Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

На Sotheby’s продано 9 картин українських митців

Це рівно половина з представлених у Лондоні 18 робіт наших художників
13 червня, 2009 - 00:00
«ГЕЙШІ» ОЛЕКСАНДРА РОЙБУРДА / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»

«День» (№ 82, 88) уже повідомляв про те, що 9 червня у Лондоні в Аукціонному домі Sotheby’s відбуватимуться торги, на яких разом із російським мистецтвом уперше буде представлено 13 українських сучасних художників.

У результаті аукціону, який відбувся у запланований день та час, з 18 живописних робіт українців була продана половина, тобто дев’ять. Цікаво порівняти попередні ціни на картини, відображені у так званих естімейтах, із тими сумами, які вдалося отримати в результаті торгів. Інформацію щодо результатів аукціонного продажу 9 червня можна знайти на офіційному сайті Sotheby’s. Деякі з робіт продалися у визначених експертами Sotheby’s межах, а деякі — значно «перестрибнули» заявлену організаторами попередню вартість. Власне, серед останніх тільки одна робота — «Діалог» Оксани Мась. За картину одеської художниці, попередньо оцінену у 10—15 тисяч фунтів стерлінгів, врешті-решт виклали 33 560. Решта робіт вклалися в рамки естімейтів. Картина «Зайчик» Василя Цаголова продана за 25 тисяч фунтів стерлінгів, «Караїмський цвинтар» Арсена Савадова — за 10 тисяч, проект «Нацпром» Олега Тістола та Миколи Маценка зібрав п’ять тисяч, «Морський пейзаж з парашутом» Максима Мамсикова — 10 тисяч, «Гейші» Олександра Ройбурда — 12 500, «Чарлі» Іллі Чічкана — 12 500, «Державний обрус» Павла Макова — 10 тисяч, «Оновлення» Ігора Гусєва — 6 250.

З огляду на результати торгів виникає одразу декілька запитань. По-перше, чому саме цим авторам вдалося скласти перший український іспит на Sotheby’s і чому цей іспит «провалили» Влада Ралко, Марина Скугарєва та Олександр Гнилицький? Тим більше що роботі «Дощ» знаного в Німеччині Олександра Гнилицього Джо Вікері (голова відділу російського мистецтва у Лондоні) пророкувала успіх. По-друге, чому саме робота Оксани Мась виявилася найбільш комерційно успішною й так відірвалася від своїх колег? І нарешті, хто ж став покупцем робіт українців — національна діаспора, європейці, росіяни?

Із цими запитаннями ми звернулися до директора Українського дому Наталі ЗАБОЛОТНОЇ, яка була присутня на торгах у Лондоні:

— Сам факт, що наші митці потрапили на цей аукціон, уже є великим досягненням, і в чомусь це — аванс... Своїх митців ми знаємо, але їх досі майже не знає світ, вони фактично живуть за «залізною завісою» нашого законодавства, яке обкладає податками ввіз і вивіз предметів мистецтва. Тому наші арт-ярмарки не можуть бути повноцінно міжнародними. Ця ж ситуація не сприяє і тому, щоб на аукціонах купували українські колекціонери і поповнювали українські національні надбання. Український дім зі свого боку зробив усе можливе, аби довести, наскільки важливо показувати, продавати українське мистецтво. Воно повинно потрапляти в іноземні колекції, це підвищить імідж не лише художників, а й нашої країни. Звичайно, ми сподівалися, що буде продано 60—70% картин. Але керівництво Sotheby’s задоволене цифрою 50% — для першого разу (ще й не зовсім вдалого з економічної точки зору) це хороший результат. Можу зазначити, що роботи росіян купували в основному росіяни, нині у Росії мистецький бум — активно купується, завозиться і антикваріат, і сучасне мистецтво. Наскільки мені відомо, роботу Оксани Мась купив український колекціонер. Чому вона виявилася найдорожчою, пояснити складно. Оксана Мась — активна художниця, вона відвідує безліч виставок, мистецьких форумів, багато спілкується з колекціонерами, до того ж, її представляє відома московська галерея «Айдан», і ставлення до неї відповідно поважне. Робота Арсена Савадова потрапила до крупного американського колекціонера, Василя Цаголова купив колекціонер із Німеччини, картину Іллі Чічкана придбав російський колекціонер. Загалом, це хороший старт і серйозна заявка. Тим більше, організатори повідомили, що зароблена сума у 250 тисяч була запланованою. Але це зовсім не значить, що нам можна розслабитися і спочивати на лаврах, навпаки — є над чим працювати і в чому розвиватися.

Маша ТОМАК, «День»
Газета: 
Рубрика: