Дві тисячі дванадцятий рік минає в Тернопільській області під егідою 140-річчя письменника, перекладача, художника, педагога, громадського діяча Богдана Лепкого, який народився 4 листопада 1872 року у цьому краї. За рік у області видано нові путівники, перевидано твори славетного земляка, організовано виставки. Зокрема, у тернопільському видавництві «Богдан» побачило світ ілюстроване видання казок Лепкого. Перевидано також його й досі актуальну повість «Сотниківна». До книжки увійшло ще й дві її інсценізації — Олекси Скалозуба і Богдана Мельничука. За словами письменника Богдана Мельничука, це видання є і шпаргалкою для режисерів і для вчителів. Видано також бібліографічний покажчик «Надія Білик: лепкознавці та культурологічні студії». У перші дні листопада на базі Тернопільського педагогічного університету ім. В. Гнатюка відбулася Міжнародна наукова конференція «Творчість Богдана Лепкого в контексті американського і європейського дискурсу». А спільним проектом працівників обласного комунального музею Богдана Лепкого в Бережанах, краєзнавчого районного музею і Бережанської районної організації Асоціації філателістів стало спеціальне ювілейне погашення художнього конверта «Богдан Лепкий — учень Бережанської гімназії». Урочиста академія «Я несу тобі часточку душі» у неділю завершила святкування.
Варто наголосити, що музей Богдана Лепкого в Бережанах, де навчався, жив і працював письменник, був відкритий у міській ратуші 1995 року завдяки фундації племінника Лепкого, доктора Романа Смика зі США, який передав велику колекцію його картин, прижиттєві видання книжок, особисті речі. Вони й стали головними експонатами.
Богдан Лепкий — був значно більше, ніж маляр і відомий письменник. Це була людина свого часу — виразник думок тогочасної еліти. «Для учнів — зразок, зокрема, в інтелектуальному плані, бо багато знав, а письменників міг цитувати годинами, не підглядаючи. Це був приклад вчителя і загалом освіченої людини, інтелігента. Окрім того, завжди бездоганно вдягнутий, зразок моди, акуратності. За спогадами гімназистів, вони завжди стежили, в якому костюмі пан професор прийшов і, як зав’язана краватка. Можливо, змінилася мода на колір, пошиття і так далі?.. Тобто за ним пильно стежили, і зразком він був у всіх відношеннях», — розповіла «Дню» старший науковий працівник обласного комунального музею Богдана Лепкого в Бережанах Наталія Стрілець. Та й в сучасній гімназії, яка носить його ім’я, гімназисти мають за приклад визначну особистість, декламують напам’ять його поезії. І в гімназії, і в музеї відчувається досі дух Лепківського часу, бо саме так можна назвати період у розміреному житті Бережан, коли там жив і працював Богдан Лепкий. Згодом він змушений був через особисті обставини покинути оспіване ним, дороге серцю місто і переїхати у Польщу до Кракова. Там і знайшов свій вічний спочинок у липні 1941 року. Для прийдешніх поколінь він залишив свої малярські роботи, поезії, патріотичні пісні, прозові твори, для найменших — казки.
