3 червня у київському Палаці спорту відбудеться концерт пам’яті Сергія Кузьмінського, лідера легендарних «Братів Гадюкіних». (Нагадаємо, Кузя (сценічне псевдо) помер 3 серпня 2009-го у віці 46 років від тяжкої хвороби). Це — прецедент! Шоу-біз, як і будь-яке мистецьке середовище, заздрісний. А тут гурти об’єднуються, щоб згадати про того, на музиці кого частина з них якщо не виростала, то формувалася. Поволі долаємо твердження, що не вміємо об’єднуватися. А чи цінували Сергія Кузьмінського за життя? (У нас полюбляють вшановувати мертвих). «Брати Гадюкіни» пройшли всілякі періоди — аж до припинення існування гурту всередині 90-х, після чого Кузя став відомим діджеєм на ім’я Пуберт. Тим не менше, «Брати Гадюкіни» завжди були самодостатніми і, можна сказати, зарадними. Переставши активно виступати, вони створили власну студію, де записувалися різні команди.
Подія може стати наймасштабнішою в українській рок-музиці — у ній візьмуть участь 17 команд. Зокрема, «Океан Ельзи», «ВВ», «Бумбокс», «ТНМК», «Гайдамаки», «Мандри», «ТІК», «Кому вниз», «MadHeads XL», «ДахаБраха», білоруський «Ляпіс Трубєцкой»... З оригінальним складом «Гадів» вони виконають власні версії на їхні культові пісні. Відомо, що «ВВ» співатиме «Всьо чотко», «Мандри» — «Аріведерчі, Рома», «Кому вниз» — «Ми — хлопці з Бандерштату», «Ляпіс Трубєцкой» — «Наркомани на городі», «ТНМК» — «Файне місто Тернопіль»... До речі, саме «Танки» першими анонсували цю подію — на презентації свого нового альбому наприкінці минулого року. «Брати Гадюкіни» — гурт №1! — говорить Фоззі з «ТНМК». — Перша група, яка заспівала живою мовою. На жаль, я для себе її пізно відкрив. Послухавши їхні CD, усвідомивши, в які роки вони це робили, пережив культурний шок! Тепер маю традицію: щоразу, їдучи з Карпат, вмикаю «Гадів». Всі чотири альбоми — один за другим».
У 2006-му, після паузи, тривалістю в одинадцять років, команда грала у тому ж Палаці спорту. Було 12 тисяч глядачів! Це офіційна статистика — за кількістю проданих квитків. А скільки прийшло за запрошеннями... Музичний оглядач Юрко Зелений зазначає, що після того ніхто з українських музикантів не повторив такого успіху. І навряд чи повторить. Не всі популярні закордонні зірки на це спроможні. Втім, за словами Юрка, то був не просто концерт. Тоді всіх опанував стан радості, збурення, навіть вивільнення. Без жодних зовнішніх збудників. А, що називається, на тверезу голову.
— «Гадюкіни» стали рок-легендою ще за життя всіх своїх учасників, — підсумовує він. — З їхньою появою наприкінці 80-х на повні груди було заявлено про вихід музичної України із тіні «совка» і формування української музики як самобутнього повноцінного явища. Крім того, «Брати» показали, як можна на ритм&блюзові акорди накладати питомо наш співочий матеріал. Вони були передвісниками свободи. Й увесь час асоціювалися з нею.
Варто згадати, що на них виросло три покоління. Росте четверте.
Концерт пам’яті Сергія Кузьмінського — прецедент в українському шоу-бізі. Такого досі не було. Це також підтверджує статус «Братів Гадюкіних» — статус легенди.
