Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Надто пізно» для любові не буває

Театр російської драми ім. Лесі Українки знову звернувся до творчості американського письменника Зінгера
22 квітня, 2009 - 00:00

20 квітня на новій сцені пройшла прем’єра вистави «Останнє кохання» Валерія Мухар’ямова за мотивами новел Зінгера. Це вже друга зустріч Театру російської драми з творчістю сучасного американського письменника Ісаака Башевіса Зінгера. Нагадаємо, що в Російській драмі декілька років з успіхом йде вистава «Тойбеле та її демон», поставлена за п’єсою цього автора. Твори Зінгера приваблюють глядачів передусім загальнолюдськими проблемами. В одному інтерв’ю письменник сказав: «Людина обдурила творця й обрала зло способом життя». У своїй творчості Зінгер намагався протистояти цьому, закликаючи людство до милосердя.

Вистава «Останнє кохання» вселяє в глядачів віру, надію та любов, які так необхідні сьогодні. Він розповідає історію любові чоловіка й жінки, але поняття «любов» у виставі трактується набагато ширше: це любов до Бога, до ближнього та до Батьківщини. Поставила «Останню любов» відома актриса Надія Батурина. До речі, вона працювала режисером у виставі «Тойбеле та її демон», який поставив Михайло Резникович, і відтоді творчість Зінгера стала для Батуриної близькою, наштовхнувши її на самостійну постановку.

«Останнє кохання» — мелодрама. Її головні герої — двоє немолодих людей (Гаррі й міс Етель), які зустріли одне одного надто пізно... «На краю пітьми людина може пережити емоційний стрес, якого не переживала й у молодості», — стверджує Зінгер. Паралельно з темою любові в постановці розвивається тема дружби: щемляча багаторічна прихильність Гаррі й Марка, готових на самопожертвування заради один одного, а це сьогодні, на жаль, зустрічається рідко...

У виставі задіяні провідні актори театру: Давид Бабаєв, Олександра Смолярова й Наталя Кудря. Крім цього, глядачі зможуть познайомитися з актором, який нещодавно прийшов до Театру імені Лесі Українки, — В’ячеславом Лісенбартом. Сценографія Олексія Вакарчука, художник по костюмах — Валентина Плавун, а музичне оформлення Олександра Шимка.

Тетяна МОЦАР, спеціально для «Дня»
Газета: 
Рубрика: