15 січня перед спектаклем «І все це було... і все це буде» вшановували генерального директора і художнього керівника Театру російської драми ім. Лесі Українки Михайла Рєзниковича. Його було удостоєно почесного звання «Заслужений діяч мистецтв Росії» за великий внесок у розвиток театральної культури двох країн. Високу нагороду сусідньої держави режисеру вручив Надзвичайний і Повноважний Посол РФ в Україні Віктор Черномирдін.
«Театр ім. Л. Українки можна назвати центром російської культури в Україні, — сказав посол РФ. — Цей колектив завоював любов глядачів. На його підмостках виросла ціла плеяда прекрасних акторів. Восени колектив відмітив свій 75-літній ювілей. Для театру це подія не одного дня, так що не соромтеся — відмічайте». Передаючи оксамитову коробочку з почесним знаком, Віктор Степанович посміхаючись, додав: «Малий золотник — та дорогий».
У залі, крім театралів, було багато дипломатів і російських бізнесменів. Михайло Юрійович iз хвилюванням підкреслив, що це нагорода належить не тільки йому особисто, а й усьому колективу театру. Українська і російська культури для Рєзниковича тісно переплетені й становлять невід’ємні частини. Адже він народився в Харкові, жив у Львові, навчався в Ленінграді. В місті на Неві закінчив Інститут театру, музики і кіно, його педагог — знаменитий майстер підмостків — Георгій Олександрович Товстоногов. За спиною М. Рєзниковича, крім київського періоду, розділеного на дві частини, десять років роботи в театрах Москви і Новосибірська. Він вважає, що взаємопроникення культур — запорука нашої дружби та співпраці. Можливо, дехто вважатиме дану нагороду нашому режисеру як політреверанс у Рік України в Росії. Адже до цiєї дати планується маса культурологічних заходів: фестивалі, гастролі, кінопокази, концерти, виставки. Як вважає Михайло Юрійович, головне — не робити нічого для «галочки» або, як в недалекі часи, деякі чинушi вхитрялися забалакувати цікаві ідеї так, що в потоках славослів’я втрачалася головна нитка. Адже ще Кайдерон говорив, що кожний догмат призводить до святенництва і лицемірства. Сьогодні глядачі та діячі мистецтва обох країн потребують активного обміну культурними цінностями, щоб берегти і примножувати театральні традиції.
Після спектаклю Віктор Черномирдін признався, що отримав величезне задоволення від майстерності українських артистів. Не лукавив, що може себе назвати великим театралом. Він віддає перевагу драматичному мистецтву. Виховувався на російській класиці — творах Островського, Салтикова-Щедріна, Чехова, Горького — їхнi твори будуть запитані завжди, — переконаний пан Черномирдін. Проживаючи в Москві, через зайнятість бував далеко не в усіх столичних театрах, навіть маститих. У Києві Віктор Степанович працює не так давно, але вже кілька разів дивився спектаклі в Національній опері України і Російській драмі. Поступово знайомиться з українськими діячами мистецтва. Посол РФ був ініціатором гастролей Маріїнського театру, які пройшли восени минулого року. За його сприяння мали відбутися спектаклі Театру ім. Є. Вахтангова в лютому. А потім, сміючись, заявив: «Я вам ще набридну».
