Незважаючи на всілякі труднощі, деякі області держави наразі можуть не говорити про демографічну кризу. Передусім це стосується Київської, Закарпатської та Рівненської областей, де, за даними Міністерства юстиції, минулого року народжуваність утричі перевищила смертність. Так, лише у Києві торік народилося майже 32 тисячі немовлят, тоді як у 2007 році їх було 28 тисяч. Також одні з найкращих показників народжуваності має Закарпаття, де минулого року на світ з’явилося понад 18 тисяч малюків, що на дві тисячі більше, ніж у попередньому. Загалом в Україні торік народилося понад 513 тисяч малюків — у 2007 році було 472 тисячі немовлят.
Як сім’ям із новонародженими поведеться в умовах економічної нестабільності — судити важко. Адже для одних батьків поява дитини у сім’ї є бажаною і вони до цього готові не тільки морально, а й, що не менш важливо, — матеріально. Для декого ж немовля в сім’ї стає приводом для одержання заповітної допомоги від держави. Що ж буде з дитиною, коли гроші закінчаться? Хочеться вірити, що всі півмільйона малюків, які народилися у нас минулого року, щасливо залишаться у своїх родинах. Адже поява дитини у сім’ї — це неабияка радість. Зокрема, для сімей, готових до відповідального батьківства. Та й соціальні працівники запевняють, що ідеальний варіант для виховання дитини, коли вона живе у повноцінній родині, де є мама й тато, а ще краще — дідусі й бабусі.
До речі, днями Президент наголосив, що проблеми з виплатою пенсій, стипендій та інших коштів з бюджету почнуться в Україні уже в лютому. Будемо сподіватися, що це не зачепить молодих мам, які чекають на державну допомогу.
КОМЕНТАРI
Лія ІЛЬЧЕНКО, прес-секретар міністра юстиції України:
— В Україні триває приріст народжуваності, адже протягом 2008 року, вперше за багато років, народжуваність перевищила смертність. У трьох регіонах України цей показник зріс утричі. Зокрема, у Києві народилося понад 32 тисячі немовлят, у той час як померло 30 тисяч осіб, у Закарпатській області народилося понад 18 тисяч малюків (померло 16 тисяч), а на Рівненщині народилося 17 тисяч дітей (померло 16 тисяч). До речі, найкраща ситуація щодо співвідношення народжуваності та смертності протягом останніх п’яти років фіксується на Закарпатті. Поки що це єдиний в Україні регіон, де таке співвідношення становить 1 до 1 або близько до того. Ми пов’язуємо таку тенденцію із бажанням багатьох молодих родин отримати виплати від держави. Але завдання нашого міністерства — тільки зафіксувати дані, а аналізувати ситуацію мають інші фахівці. Утім така ситуація нас радує, адже ще у трьох регіонах розрив між смертністю та народжуваністю скоротився до мінімального. Зокрема, у Волинській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях. Загалом минулого року в Україні народилося 513 997 немовлят. Це на 37 тисяч новонароджених більше, ніж у 2007 році. Померла торік 754 461 особа, що на 8 416 смертей менше, ніж позаторік. Тож у більшості регіонів склалася тенденція до скорочення розриву між новонародженими та померлими на користь народжених. За 2008 рік таке співвідношення становило 1 до 1,4. Це найкращий показник останнього десятиліття. Для порівняння, у 2004—2005 роках співвідношення народжених до померлих становило 1 до 1,7, у 2006 році — 1 до 1,63. Найгірша ситуація у Донецькій області, де співвідношення смертності до народжуваності становить 2,1 до 1, приблизно так само в Луганській, Чернігівській, Черкаській та Полтавській областях.
Лідія СМОЛА, радник секретаря Ради національної безпеки України, кандидат історичних наук:
— Не думаю, що грошова виплата є основним чинником, який спонукає батьків народжувати дітей. Саме зараз батьками стають ті люди, які народилися у 70—80 роках. Тобто, у суспільство прийшла нова демографічна хвиля, яка і призвела до зростання народжуваності. Говорити, що саме фінансова складова є основним стимулом для цього не можна, бо зростання народжуваності на даний момент є природнім процесом, але щоб дати чітку і достовірну характеристику причинам цього явища, треба провести ѓрунтовне дослідження. В Україні воно, на жаль, не проводилося. А саме таке дослідження показало б основну мотивацію батьків до народження дітей, а також, як впливає на це фінансова складова. Навіть в умовах, коли грошей на все не вистачає, не думаю, що першочерговою мотивацією до народження дитини є бажання поліпшити своє матеріальне становище. Звісно, є і такий тип сімей. Але здебільшого це сім’ї, які належать до категорії кризових родин. Не думаю, що в умовах економічної кризи зросте ризик, що деякі батьки відмовлятимуться від дітей, залишатимуть їх у дитбудинках. Це не стане загальнонаціональною тенденцією, бо така позиція суперечить принципам відповідального батьківства. Можливо, у подальшому цей напрям навіть матиме тенденцію до зменшення. Якщо врахувати нинішню економічну ситуацію в країні, то, скоріше за все, у нас може зрости кількість соціально неблагополучних сімей, а не дітей-сиріт. Здебільшого число таких родин зросте не з власної вини, а наприклад, через втрату кимсь із батьків роботи, але ж це не привід відмовлятися від дітей.
