7 липня Православні та Греко-католицька церкви відзначають Різдво Івана Хрестителя, пророка, який сповістив людям про близьке пришестя Месії та хрестив Сина Божого в річці Йордан. Свято колись співпадало з літнім сонцестоянням, з апогеєм літа, приходилося на найдовший день року. (Погрішності старого календаря змістили день свята порівняно з астрономічним сонцестоянням.)
Як відомо, всі народи, які прийняли християнство, так чи інакше забарвили нову віру своїми дохристиянськими звичаями, віруваннями; чимало язичницьких свят певним чином злилися з християнськими. Саме так трапилося з Різдвом св. Івана Хрестителя — воно співпало з старовинним святом Івана Купала, дійство якого розвертається у коротку літню ніч. Коли цвітуть і пахнуть трави, коли не темніє захід, а в річках від цього плескається риба. Ця ніч годиться для того, щоб вогнем відганяти від себе пекельні сили, щоб за допомогою певних обрядів вдивлятися у своє майбутнє і, взагалі, робити речі, які начебто не мають ніякого сенсу, — але то тільки начебто! Наші предки знали, що треба робити. Так, дівчата плетуть вінки й співають: «Ой на Івана, ой на Купала, ой там дівчина квітки збирала. Квіточки збирала, віночок сплітала та й на синю хвилю на Дунай пускала!» Куди віночок рушить — у ту сторону й заміж виходити. Перевірено!
