На сьогодні споживкооперація є практично абсолютним монополістом з обслуговування сільського населення області. Торік кожний житель села в середньому купив у кооперативних магазинах товарів і продуктів харчування на суму 129 гривень. У той же час частка продажу промислової продукції знизилася до мінімуму, в деяких районах Рівненської області одна людина за рік змогла витратити на промтовари всього 2 гривні. І це не дивно, бо за даними керівника Березновського районного споживчого товариства тільки останнім часом видача готівки в районі скоротилася з двох із половиною мільйонів гривень щомісяця до 834 тисяч.
Більшість сільських магазинів споживкооперації на Рівненщині продає за місяць товарів всього на одну-дві тисячі гривень. Люди, які місяцями не одержують платні, спроможні купити лише товари першої необхідності. Але навіть їхня реалізація зменшується. Скорочується продаж одного з традиційних видів кооперативної продукції — хліба. Більшість господинь у селах навчилися економити навіть на ньому, випікаючи хліб удома.
Різко скоротилися обсяги заготівлі кооператорами м’яса в населення. Сьогодні в селах іде справжня «війна» між заготівельниками, які прагнуть забезпечити ще працюючі ковбасні цехи мінімумом м’ясопродуктів. Зупиняються переробні підприємства, які забезпечували минулими роками якісними продуктами харчування не тільки місцевий ринок, а й споживачів у Білорусі та Росії.
У таких умовах споживкооперація на Рівненщині змушена вдаватися до екстраординарних заходів, щоб «залишитися на плаву» й пережити нинішні важкі часи. Планується закрити або перепрофілювати частину нерентабельних магазинів у сільській місцевості й повернутися до форм роботи, котра практикувалася багато десятиріч тому. Так, уже найближчим часом у селах можуть знову відкритися «крамниці вдома», де без особливих витрат із боку споживкооперації місцеві жителі зможуть придбати мінімум необхідних товарів першої необхідності.
