25 листопада франківці виступатимуть на Міжнародному фестивалі театрів країн Європи.
Цей театральний форум відбудеться в Москві. Він приурочений до ювілею одного з найстаріших і легендарних театрів Росії — Малого театру, який цього року відзначає своє 250-річчя. Театр ім. І. Франка завершуватиме фестиваль однією із найбільш аншлагових своїх вистав — «Наталкою Полтавкою». Крім киян на фесті виступатимуть: Театр «Пікколо ді Мілано» (Італія), Естонський театр (Таллінн), Театр ім. Янка Купали (Білорусь) і Театр iз Гамбурга (Німеччина). Про майбутні гастролі до Москви, про найближчі прем’єри франківців і свої акторськi кінороботи розповів «Дню» художній керівник Театру ім. І. Франка Богдан Ступка.
— «Наталка Полтавка» вже зіграна 50 разів. Глядачам дуже подобається ця вистава, хоча вона йде всього лише два сезони, — наголосив Богдан Сильвестрович. — Цю роботу ми вже показали в Польщі на Міжнародному театральному фестивалі в Перемишлі. Бачили її глядачі Севастополя, Вінниці, Черкас. Минулого року на «ура» її сприйняла публіка в Санкт-Петербурзі. Режисер Олександр Ануров (колишній киянин, нині москвич) поставив дуже тонку, веселу, ліричну та дещо ностальгічну виставу. Класика Івана Котляревського набула нового сучасного прочитання в сценографії Андрія Александровича-Дочевського, в костюмах Людмили Нагороної, завдяки оригінальній музиці (аранжування Миколи Лисенка, також свої власні композиції написав рок-музикант, лідер групи «ВВ» Олег Скрипка). Головні ролі виконають: Наталія Ярошенко (Наталка Полтавка), Петро Панчук (Возний), Олег Скрипка (Виборний), Лариса Руснак (Терепилиха) та інші актори.
Нам надзвичайно приємно, що «Наталку Полтавку» побачать глядачі Москви. Ми гратимемо її на сцені Малого театру. З цим театром франківців пов’язує давня дружба ще з 1926 року (тоді вперше відбулися гастролі нашого театру в Москві). Багато корифеїв Малого й Театру ім. І. Франка спілкувалися між собою. До речі, 1941 року під час гастролей у Москві колектив франківців застала Друга світова війна. Саме з Малого театру виїжджали франківці в евакуацію (спочатку до Тамбова, а потім до Семипалатинська)...
Ми сподіваємося, що нинішні гастролі не залишать байдужими глядачів, а творчий обмін (показ вистав, творчі зустрічі) між нашими країнами матимуть більш активний характер.
— Богдан Сильвестровичу, нині ви багато знімаєтеся в кіно (переважно в сусідів — у Росії й Польщі). Буквально днями повернулися зі зйомок. Що це буде за картина?
— Я б із задоволенням знявся в Україні, але нині в нас надзвичайно мало знімається картин. Чекаю, коли розпочнеться спільний кінопроект Росії й України — «Тарас Бульба» (режисер Володимир Бортко). Зараз повернувся зі зйомок фільму «1814 рік». Це буде розповідь про ліцеїстів. Я граю роль директора ліцею Маліновського. Він був дуже освіченою людиною. Крім латині, англійської, німецької й французької мов, досконало знав староєврейську й китайську мови. Маліновський очолював ліцей iз 1811 по 1814 рр. У Маліновського вчилися юнаки — Пушкін, Пущин і К О . Ці діти були з елітних дворянських сімей того часу. Виховувати підлітків завжди було нелегко. Ліцеїсти, так би мовити, були в опозиції до тогочасного російського імператора. Картину знімає естонський режисер Андрес Пуустусма. Зйомки відбуваються в Пушкіно (колишньому Царському Селі). У картині знiмаються молоді артисти (від 14 до 18 років), але є й більш дорослі ролі, які виконують Сергій Гармаш, Олексій Гуськов, Наталія Суркова та інші. Фільм уже майже знятий.
— А коли на екрани вийде фільм Кіри Муратової з вашою участю?
— Продюсери хочуть показати «Двоє в одному» на Берлінському фестивалі (на відкритті або закритті цього міжнародного кінофоруму). Зйомки в Муратової я згадую із задоволенням. Я вперше працював із Кірою Георгіївною — це чудовий режисер. Хоча створення картини супроводжувалося труднощами. Спочатку травму отримала моя партнерка Рената Літвінова (відпочиваючи від зйомок, вона каталася на ковзанах і зламала праву руку), а через кілька днів я послизнувся через ожеледицю на сходах, коли виходив із Будинку вчених в Одесі після нічних зйомок, і вивихнув плече. Через це зйомки довелося перенести на півтора місяця. Погодьтеся, два актори в гіпсі для однієї картини — це забагато! Але це, так би мовити, те, що залишилося за кадром, а сама по собі кіноісторія, знята Кірою Муратовою, по-моєму, вийшла цікавою. Сподіваюся, що фільм сподобається критикам і публіці. Після фестивалю він надійде в широкий кінопрокат.
— Нинішній листопад можна назвати місяцем франківців: відбувся ваш бенефіс, дві прем’єри на малій сцені в Театрі у фойє...
— Ми намагаємося афішу театру робити привабливою для глядача. Мій бенефіс ніби й пройшов, а привітання й подарунки я й досі отримую. Спасибі всім за увагу до моєї персони. Що стосується прем’єр, то на малій сцені відбулися два режисерських дебюти наших акторів. «Агасфер» поставив Тарас Жирко, а «Дредноути» — постановка Петра Панчука. Мені здається, що як експеримент, ці постановки зацікавлять публіку («День» писав про вистави в №№ 197-му й 202-му). Нині готуються наступні прем’єри — «Болт» і «Віват, королево!». Запрошую всіх читачів «Дня» до нас у театр 7 і 10 грудня подивитися наші нові вистави.
