Напередодні чергового раунду українсько-російських газових переговорів, як правило, посилюється інформаційна «перестрілка» між їхніми учасниками. Не став винятком і кінець минулого тижня. Посол РФ у Києві Михайло Зурабов зробив надбанням громадськості деякі деталі телефонної розмови, що відбулася «два дні тому» (напевно, минулої середи) між Президентом України та російським керівництвом. Зурабов повідомив обнадійливу звістку: прийнято рішення найближчими днями відновити газові переговори в Москві. Більше того, на думку посла, «перспектива виходу на прийнятні для двох країн домовленості досить висока». Чи це так?
Минулої п’ятниці «Газпром» проводив у закритому для преси режимі «день інвестора» й ознайомлював з деякими своїми планами на 2012 рік. Головний газпромівський меседж полягав у намірі знизити ціни на паливо, що постачається до країн ЄС, на 7-10% (в обмін на збільшення обсягів закупівель). Про це написала польська газета Parkiet з посиланням на представника інвестиційної компанії IFD Kapital. Чи поширюється ця «милість» і на Україну, найбільшого покупця російського газу й головного його транзитера до країн Європи? Якщо формула, за якою визначається ціна газу для нашої країни, в результаті переговорів не зміниться, то ми й надалі, відповідно до планів російського монополіста, отримуватимемо газ (з урахуванням 100 дол. знижки за оренду Севастополя) не дешевше 516 дол. за тисячу кубометрів.
Судячи з одкровень Зурабова, «штовхачами» сприятливої перспективи для України можуть, швидше за все, стати вкрай важливі для Росії домовленості щодо Чорноморському флоту й необхідність синхронної ратифікації угоди про зону вільної торгівлі СНД. Зурабов майже впевнений, що відповідні документи будуть підписані найближчим часом.
Українська сторона поки не настільки оптимістична. Чому «Газпром» за два роки переговорів ні на копійку не відступив від злощасних контрактів 2009 року? І в той же час, він планує, як наголошувалося на тій же презентації, 2012 року постачати газ до Європи за середньою ціною в 415 дол. А крім того, згоден дати їй іще й істотні знижки.
Недовіру викликає й те, що категорія «найближчого часу» в українсько-російських відносинах дуже девальвована. Микола Азаров, виступаючи в Латвійському університеті, переконував, що Україна більше не збирається терпіти газовий диктат Росії: «Ми працюємо над альтернативними джерелами та ведемо переговори, й практично домовилися про інших постачальників нафти й газу. Якщо такі ціни на російський газ і нафту збережуться, ми будемо змушені скорочувати закупівлі цих стратегічно важливих для нас товарів у наших російських партнерів».
Перебуваючи в країні — членові ЄС, Азаров дорікнyв європейцям за пасивну позицію в створенні трибічного консорціуму з управління українською газотранспортною системою. «Якщо була б політична воля, — сказав він, — так само як і в усуненні економічної й фінансової кризи, то давним-давно й кризу було б усунуто, й консорціум було б створено». Прем’єр підкріпив цей докір реальним прикладом: «От настали холоди в Італії, й на 15% вона стала отримувати менше газу. А ми говоримо: а що ж ви не вклали кошти в модернізацію нашої газотранспортної системи? У нас можливості постачань газу на виході 150 мільярдів кубометрів, а після модернізації — 200 мільярдів кубів». «Друге питання, — тут же жбурнув Азаров камінчик в «газпромівський» город, — а Росія готова постачати 200 мільярдів кубів газу до Європейського Союзу? Чи є в них ці 200 мільярдів кубів?»
Чи роз’яснив щось з приводу чергового раунду газових переговорів «день інвесторів»? Схоже, «туману» в газпромівських обіцянках значно більше, ніж шуканої прозорості. Здоровий глузд підказує: нашій делегації слід було б їхати до Москви лише за умови, що до України там буде хоча б таке ж ставлення, як і до європейських країн, які не посоромилися «вибивати» поступки «Газпрому» в Стокгольмському арбітражі. Цей досвід є дуже цінним і для України. Не можна допускати, щоб для нашої країни «блакитне» паливо було золотим.
