Очевидно, що питання заощадження води, електроенергії, газу, нафти й інших природних ресурсів незабаром стане для світу завданням №1. Зокрема, це вже відбулося в Німеччині, де, за словами федерального міністра довкілля, охорони природи та ядерної безпеки Зігмара Габріеля, проблема економії ресурсів є навіть важливішою за основний інстинкт. А ще такими ж важливими є екологія та адаптація до змін клімату, які вже відбулися. Тому на проблему тут дивляться глобально, наприклад, як зробити, аби будівництво, яке надалі у всьому світі залишатиметься передовою галуззю, мінімально впливало на екологію й відтак — на здоров’я людей.
Це питання тісно пов’язане із впровадженням у побуті та на виробництві альтернативних технологій та глобальним завданням зменшення впливу на клімат. І якщо Швеція, Швейцарія чи Німеччина працюють у цьому напрямку на повну потужність, то Україна традиційно скаржиться на відсутність коштів.
400 мільйонів євро — це сума, яку навряд чи виділив би наш уряд на впровадження в Україні енергозберігаючих проектів у рамках Міжнародної ініціативи із захисту клімату Федерального міністерства екології, захисту природи та реакторної безпеки Федеративної Республіки Німеччина. Ініційований у березні 2009 року, проект буде протягом чотирьох років здійснюватися спільно із Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, Міністерством екології та природних ресурсів та Німецьким товариством технічного співробітництва (GTZ). Також у посольстві Німеччини в Україні відкрилася виставка, яка незабаром помандрує всією Україною, «Енергоефективне будівництво», де можна довідатись, яким чином можна зберігати природні ресурси, експлуатуючи будинок (починаючи від котлів і закінчуючи кондиціонерами в кімнатах) та скільки СО2 цей будинок щорічно «викидатиме» в повітря. Тобто, перед впровадженням будь-якої новації в будівництво попередньо мають бути зроблені обрахунки про її потенційний вплив на навколишнє середовище.
— Україна несе дуже важке антропогенне навантаження. Йдеться про мільярдні відходи гірничо-металургійного комплексу, хімічної промисловості. Багато років не вирішується питання із твердими побутовими відходами, є й інші невирішені проблеми. В нашому міністерстві та наукових установах є багато напрацювань щодо енергоефективних технологій, але ми констатуємо, що нині немає ресурсів для реалізації передових ідей, які б зменшили тиск антропогенного навантаження та рівень забруднення повітря й довкілля загалом. Що стосується дефіциту коштів і ресурсів, то ми не маємо достатньо резервів, у тому числі й бюджетних, для того, щоб впроваджувати на державному рівні альтернативні енергозберігаючі технології. Тільки за рахунок таких проектів, як німецький «Енергоефективна забудова», ми дійсно маємо можливість щось робити, — сказав заступник міністра охорони навколишнього природного середовища Іван Чорнокур.
За даними фахівців, якщо глобально порівнювати Україну з державами, у яких давно працюють передові технології, то показник нашої енергоефективності є вкрай невисоким. У той же час у нас — найбільший обсяг енергоспоживання (найперше йдеться про житлові будинки, промисловість та транспорт). Що стосується використання первинної енергії в будинках, то проблема викликана великими витратами у процесі генерування та її транспортування, а також украй недостатнім рівнем застосування енергозберігаючих методів будівництва та будівельних технологій.
Саме тому українсько-німецький проект «Енергоефективна забудова», який триватиме до липня 2013 року, має на меті навчити українських інвесторів, представників влади та забудовників будувати сучасні споруди. Для цього товариство GTZ проведе конкурс проектів по всій Україні: йдеться не тільки про житлові будинки, а й заклади культури, лікарні, навчальні заклади, готелі тощо.
