Епідемія наркоманії в Україні набуває все більшого розмаху: за даними експертів, нині кількість споживачів психоактивних речовин сягає понад 420 тисяч осіб переважно молодого віку. Державна боротьба зі вживанням наркотиків не тільки не призводить до позитивних результатів, а, швидше, сприяє зростанню кількості споживачів.
Однією з головних проблем у боротьбі проти наркотиків лишається неузгодженість дій урядових відомств, вважають представники громадських організацій України. Наприклад, законодавчо затверджено, що в Україні має бути єдина система обліку наркозалежних осіб. Однак на ділі облік ведуть окремо Міністерство охорони здоров’я та МВС. «За статистикою МОЗ, зареєстровано 117 тисяч наркозалежних, за даними МВС — 160 тисяч, — розповідає представник Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІДу в Україні Павло Скала. — Ці офіційні дані значно відрізняються від оцінок громадських організацій, а значить — уряд просто непоінформований про ситуацію з наркотиками в країні». За даними альянсу, 2005 року відбувся значний стрибок кількості споживачів, зокрема, ін’єкційних наркотиків та марихуани: минулого року їхня кількість у кілька разів перевищила кількість наркозалежних осіб протягом останніх чотирьох років разом узятих.
Як свідчать аналітичні дані міжнародних та громадських експертів у сфері боротьби з наркоманією та ВІЛ/СНІДом, державна політика демонструє повне нерозуміння головних рушійних епідемій цих соціально-небезпечних захворювань. Зокрема, найбільш уразливій щодо СНІДу групі — наркоманам — не тільки не надається гарантована законом підтримка, а й навпаки, відбувається криміналізація цієї категорії населення. Не секрет, що навіть пацієнти лікувальних закладів, відвідувачі пунктів обміну шприців, учасники замісної терапії часто зазнають значного тиску з боку працівників правоохоронних органів. Значні порушення з боку працівників міліції визнає й міжнародна організація «Нагляд за правами людини».
У країнах Європейського Союзу ця проблема перебуває в компетенції медичних працівників, дослідників, лікарів. Українська система запобігання наркоманії бореться не з причинами, а з самими хворими. «Нашу систему можна порівняти з інвалідом першої групи, сліпим і глухим, який тільки й має, що сильні руки. І цими руками може скрутити шию будь-якому хворому, який до цієї системи потрапить, — говорить Павло Скала. — Україна бореться не з причинами поширення наркотиків, а з самими хворими». Це підтвердив і цьогорічний, другий, Марш свободи — мирна демонстрація за зміну наркополітики з репресивної на соціально-орієнтовану. Тут би уряду й прислухатися до побажань, які на 100% співпадають із рекомендаціями міжнародних організацій. Натомість демонстрантів оточили й супроводжували спеціальні наряди міліції.
Погані справи й у примусових та добровільних закладах лікування наркотичної залежності. Скажімо, за офіційними даними 2005 року у відповідних диспансерах пролікувалися понад 40 тисяч осіб. Статистика лише не вказує, що переважна більшість пацієнтів пройшли тільки необхідну для виживання детоксикацію організму. Лише 100 наркозалежних закінчили повний курс лікування. І примусове, й добровільне лікування в Європі є однаково ефективним — а в Україні в спадок від Радянського Союзу замість комплексу медичних і психологічних засобів позбавлення від залежності лишився тільки примус.
Щоб хоч якось поліпшити ситуацію, Україна мусить лікувати, а не тримати у відділках міліції наркоманів, створити рівний і безперешкодний доступ до соціальних і медичних послуг, а також залучити до впровадження відповідних програм широку громадськість. Роль уряду в боротьбі з наркотиками полягає насамперед у тому, щоб своєчасно отримувати й поширювати об’єктивну інформацію.
