Засідання Вищого Господарського суду України, на якому мала розглядатися касаційна скарга телекомпанії «ТЕТ», було перенесено з 26 вересня на 2 жовтня через те, що представники ТРК «Київ» заявили відведення складу суду. Тим часом, конфлікт, що розгорівся між претендентами на 30-й канал, набирає все нових обертів. І мимоволі втягуються до нього не лише основні учасники конфлікту. Так, наприклад, опубліковано минулої середи в «Дні» статтю (в якій було висвітлено позицію «тетівців» щодо ситуації, котра склалася, і яку було оприлюднено ними напередодні на прес-конференції) викликала болісну реакцію з боку «Києва». Того ж дня в «Столичних теленовинах» було начеплено відповідні ярлики і кинуто доволі важкуваті «камінчики» в город журналістів, що не догодили — на кшталт «а на кого працюєте?» Проте, спроби надати правовому питанню демагогічного політичного забарвлення були не переконливими (варто нагадати, що під час згаданих ведучим сюжетів виборів київського міського голови «День» займав нейтральну позицію). Дещо нетактовно, виглядає й те, що «Київ» весь час говорить від імені всіх киян, приписуючи собі функції єдиної трибуни столичних мешканців. І своєю акцією підтримки каналу, що займає значну частину часу в «СТН» (на шкоду висвітлення інших подій), ТРК «Київ» робить київському міському голові ведмежу послугу. Проте, надамо слово представникам самих телекомпаній i експерту. А чия аргументація переконливіша — судити читачам!
Валерій ТКАЧУК , директор ТРК «Київ»:
— Мені ніхто з керівників «ТЕТу» не пропонував ніякого плану розв’язання цього конфлікту: мені ніхто не писав ніяких листів, я їх не бачив. І я кажу, що рішення з цього питання повинна приймати Нацрада. Нацрада на своєму засіданні від 16 липня сказала своє слово: чотири голоси за «Київ», два за «ТЕТ» і один утримався. В нас є аналіз усіх юридичних документів, що мають відношення до видачі ліцензії: ніде не було сказано — «п’ятьма голосами». Я можу назвати рішення Нацради вiд 19.09.01 №359, де зазначено про те, що потрібно п’ять голосів. Значить, вони таким чином цим рішенням і визнають свою помилку. Ось про що йде мова. А, власне кажучи, ми діємо на підставі того, що за нас проголосувало чотири голоси із семи (це більшість), про що сказали і юристи. І на підставі Закону «Про столицю...», де сказано: місто як столиця повинне мати свій телевізійний i радiоканал, і це гарантовано державою. Ми подали заявку на 30-й канал, на 42-й ми заявки не подавали. Ми вирішили Київською міською громадою, що цей канал повинен бути київським. Ми його виграли чотирма голосами, то чому нам пропонують 42-й канал? А навіщо нам така могутня частота? Нехай роблять свою мережу, нехай ставлять ретранслятори, нехай розвиваються.
Ви маєте можливість дивитися ТВЦ (Москва) у Києві. Хоча новини цього каналу освітлюють діяльність Лужкова, але теж буває цікаво. То чому ж Київ має бути гіршим за Москву? Чому нас не можуть дивитися в Білій Церкві? За скромними підрахунками, у Києві працює 200 тисяч осiб з області — кожного дня приїжджають і їдуть електричками назад. То там, в Білій Церкві, батькові, матері або дітям потрібно знати, що робилося у Києві? Чому ми, наприклад, повинні будувати ретранслятори у Фастові, щоб далі поширювати сигнал? Якщо у них є аргумент — «ми б вам купили передавач», то візьміть його собі. Хто вам заважає?
І головне щодо 30-го каналу. З Коростеня Житомирської області їздять на роботу до Києва. Київ — це не тільки Київ, це і Київська область, це одне ціле. Нас повинні дивитися і не тільки у Києві, тому що столиця показує приклад: і в культурі, і в будівництві. То чому в Житомирі або у Львові цього не повинні знати?
— Виходить не «Києву — міський канал», а «Україні — київський канал»?
— Правильно. І це треба зробити. Нехай — якщо у нас вистачить грошей, знайдуться спонсори. До речі, у мене є документи: декілька невеликих телекомпаній з областей (нехай «тетівці» не дуже хизуються) звернулися до мене: дайте нам свій сигнал, ми будемо в повному обсязі його показувати у себе, нам цікаво.
Я не знаю, чи правильно зробили в Нацраді з питань ТБ і РМ, що ухвалили рішення про п’ять голосів. П’ять голосів — це спірне питання.
Ми діяли і діємо згідно із законом. Нас звинувачують в тому, що ми звертаємося до судів, — але ж це наше законне право. Ми ж не говоримо «ТЕТу», що робити: розвивати свою мережу мовлення по всій Україні чи не розвивати. Чому тоді нам хтось радить?
Лаврентій МАЛАЗОНІЯ , генеральний продюсер телекомпанії «ТЕТ»:
— Я не думаю, що хтось може, крім тих, хто в цьому не зацікавлений, подумати про те, що наші пропозиції не були переслані ТРК «Київ» і вони їх не бачили. Швидше за все, вони не хотіли їх бачити, тому і не бачили.
Щодо звернення до суду — це конституційне, абсолютно законне право. Але ТРК «Київ» або керівники ТРК «Київ» не мають права створювати — так, як вони це роблять, тиск на судові органи, на Нацраду, на глядачів — цього права вони дійсно не мають. Вони дуже добре знають свої права, і дуже погано, на жаль, знають права інших людей. Вони живуть у цьому суспільстві і повинні жити інтересами цього суспільства, а не своїми власними інтересами або інтересами виключно мерії міста. Я гадаю, що вони чудово обізнані щодо того, що у Києві iснує два київських канали — КДТРК, який очолює пан Пасак і, власне, ТРК «Київ». І обидва вони — бюджетні, один на держбюджеті «сидить», інший на муніципальному бюджеті. І кияни, про яких абсолютно не турбуються ці добродії, платять подвійний податок за так звані київські канали — один раз в держбюджет, другий раз до муніципального бюджету. Це перший нонсенс. Другий — 70 % інформації, яка висвітлюється на телебаченні, народжуються у Києві, мають «київську прописку», так чи інакше торкаються Києва. Всі відомі та рейтингові телекомпанії знаходяться саме у Києві. Так чи інакше ці 70% інформації вони висвітлюють. У чому проблема? Проблема полягає в тому, що цей канал, ТРК «Київ», потрібен як медійний ресурс мера Києва і очолюваної ним партії. Ми не проти. Будь ласка — використовуйте свій канал так, як ви вважаєте за потрібне його використати. Хочете робити з нього пропагандистську палицю — робіть. Але робіть це в рамках закону, а не за принципом «ми хочемо». Ми відкриті для переговорів. Вони не хочуть цих переговорів, тому вони «не знайшли» ті пропозиції, які ми їм надіслали. Кажучи про переговори, ми маємо на увазі, насамперед, компроміси. Знаходження компромісів — це деяка зміна своєї позиції. Позиція ТРК «Київ» не змінилася, вони не готові до переговорів і вони не хочуть цих переговорів — отже, немає сенсу зустрічатися. Смисл зустрічатися є тоді, коли є мотив для цього, є сигнал. Ми їх не «обстрілюємо», і позиція телекомпанії «ТЕТ» абсолютно прозора і виразна: ми не чинимо тиску на жоден орган. Ми просто закликаємо їх до переговорів і пропонуємо. У нас є пропозиції, у них пропозицій немає.
Тетяна ЛЕБЕДЄВА , голова правління Незалежної асоціації телерадіомовників:
— Ви знаєте позицію Асоціації: доти будуть виникати всілякі конфлікти, поки не буде прозорих правил роботи в телерадіопросторі. Здавалося б, кажуть: закони у нас погані. Але іноді в законах можна знайти досить чіткі формулювання. Із законів стає абсолютно зрозуміло, що єдиним органом, який може і повинен вирішувати питання ліцензування, є Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення. І втручання політиків або адмінресурсу, як зараз кажуть, або взагалі будь-які впливи я розцінюю як спробу відібрати у Національної Ради властиві тільки їй функції, і в той же час, як спробу впливати з іншого боку, тобто політичний вплив на хід ліцензування і на хід перерозподілу телерадіопростору. Якщо є Закон «Про Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення», якщо є правила, то нехай Національна Рада і вирішує. Правильно вона вирішує, чи є прозорим процес ліцензування, чи ні — це вже питання наступне.
