У черговий раз українське православ’я святкує річницю хрещення Київської Русі в розколі: УПЦ МП — вільно, УПЦ КП — ні.
Українська православна церква Московського патріархату вже другий рік поспіль відзначає 1022-гу річницю на чолі з патріархом Московським і всієї Русі Кирилом. Вчора літургією на Соборній площі Києво-Печерської лаври предстоятель РПЦ відкрив урочистості разом з митрополитом Київським Володимиром та іншими членами Синоду РПЦ. На патріаршій службі зібралися близько трьох тисяч чоловік. Богослужінням у Києві патріарх Кирило завершує дев’ятиденну пастирську поїздку Україною. Нагадаємо, що за цей час Кирило відвідав Одеську і Дніпропетровську єпархії.
Українська православна церва Київського патріархату на чолі з патріархом Київським і всієї Русі-України Філаретом у свою чергу відсвяткувала Хрещення традиційно пройшовши Хресним ходом від Кафедрального Володимирського собору до пам’ятника Володимирові Великому. Як і в попередні роки, на початку колони йшли священики, які тримали хоругви та ікони. Хресний хід, який зібрав близько 5 тис. священиків та прихильників УПЦ КП, завершився молебнем на Володимирській гірці.
Проте, якщо в попередні роки проблем з організацією Хресного ходу не було, то цього року вони з’явилися. По-перше, столичний суд виніс заборону на проведення в Києві 25—28 липня 2010 акцій протесту та акцій на підтримку візиту Московського патріарха Кирила. У відповідь в УПЦ КП роз’яснили, що судова заборона не може поширюватися на запланований Хресний хід, адже він не є ні акцією протесту, ні акцією на підтримку. По-друге, як повідомили в прес-службі УПЦ КП, із різних областей України до Київської патріархії надійшли численні сигнали про різноманітні способи перешкоджання від’їзду паломників до столиці. Протягом ночі з кількох областей України (Волинська, Рівненська, Чернівецька, Тернопільська, Дніпропетровська, Одеська, Харківська та деякі інші) працівники ДАІ не випускали автобуси.
За словами патріарха Кирила, замість єдності у Христі українцям хочуть нав’язати єдність під владою іноземного ієрарха: «Ми шануємо і поважаємо братні православні народи, бажаємо жити з ними у єдності віри й молитви, щоби єдина помісна Українська православна церква була церквою-сестрою, рівною за гідністю з церквами Константинопольською і Московською, Грузинською, Румунською й іншими. Але ми не можемо сприйняти, коли замість єдності у Христі нам хочуть нав’язати єдність під владою іноземного ієрарха». В той же день, патріарх Кирило в черговий раз звернувся, за його словами, до членів самопроголошеного Київського патріархату із закликом покаятися і повернутися в канонічну Церкву. Він також підтвердив самостійний статус Української православної церкви Московського патріархату з правами широкої автономії.
КОМЕНТАР
Людмила ФИЛИПОВИЧ, доктор філософських наук, професор, завідуюча відділом проблем релігійних процесів в Україні Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України:
— Я вважаю, що усі очікування та прогнози щодо приїзду Патріарха збулися більш ніж на сто відсотків. Цілі та завдання досягнуті. Навіть більше ніж планувалося. Наприклад, відбулася зустріч із Президентом Віктором Януковичем, іншими політиками, які не були заплановані. Питання лише в тому — чи збігаються ці цілі з цілями нашого державного та духовного розвитку? Думаю, на це питання читачі «Дня» зможуть самі відповісти.
Своєю появою з Кирилом на молебні біля пам’ятника Володимиру Великому, найвищі представники української влади, таким чином, продемонстрували свою позицію. Вони мали бути присутніми на цих заходах як приватні особи, а не як державні діячі. Представників МВС було дуже багато, тому, потрапити на Володимирську гірку було практично неможливо. Навіщо стільки охорони, кого від кого охороняти? Абсолютно інша ситуація була з Хресним ходом на чолі з Київським патріархом Філаретом. Потрапити туди можна було спокійно.
Я сподівалася побачити Хресний хід в прямому ефірі українських телеканалів, або хоча б в повторі. Проте, жоден канал, в тому числі, Перший Національний не вважав за потрібне висвітлити в своєму ефірі цю подію. Натомість, візит Кирила висвітили повністю в прямих ефірах. Мені, як науковцю та експерту було б цікаво порівняти службу Кирила та Хресний хід Філарета. Добре, що я мала можливість піти туди сама.
Я дуже уважно прислухалася до тих слів, які виголошував патріарх Кирило. До певного моменту я була згодна з усіма його висловленнями. Але абсолютно неможливо погодитися з тими висновками, які випливають із його закликів. В них присутня позиція та інтерес лише однієї церкви, однієї держави, одного народу — не мого. Ця держава мені чужа, народ і церква хоч і братні, але не мої. Ті обіцянки, які дав Патріарх в духовній опіці всім українцям, приїжджати щороку можуть бути актуальними лише для прибічників однієї церкви. Він так і не почув українців, які не належать до його пастви, а їх за приблизними підрахунками не менше п’ятнадцяти мільйонів, і це лише православних, не враховуючи інших конфесій. Він звертався до релігійної меншини, а ми чекали, що звернення будуть до всього народу. Його заклик до єдності був безадресним, тому що кожен міг сприйняти його по своєму. Покайтеся, спасіння вас чекає лише в одній єдиній церкві Московського патріархату. Якщо б він дійсно опікувався вирішенням проблем православ’я в Україні, його б звернення мали конкретних адресатів... На жаль, все те що сказав Кирило і його речники, пов’язане із політичними іграми та амбіціями української політичної еліти. Це абсолютно невірний підхід. Приїзд Патріарха не об’єднав, а ще більше поляризував українців за їх політичними та релігійними переконаннями.
Затримка автобусів з прочанами з Західної України — це спосіб чиновників вислужитися перед владою. Така сама ситуація була і в Одесі. Я закликаю українців не втрачати надію — бути пильними, сильними в своїх намаганнях. Хресний хід без істерик та скандалів продемонстрував прагнення українців мати свою власну церкву і не залежати від чиєїсь духовної волі. Нам просто потрібно трохи почекати. Я завжди закликаю пам’ятати історію: будь-яка автокефалія виборювалася досить тривалий час.
