Режисер і виконавець композиції Олександр Биструшкін. Цю роботу він присвятив 24-й річниці з дня смерті Василя Стуса (1985 року поет-дисидент помер у мордовському концтаборі) — людини, яка стала символом українського опору другої половини ХХ століття, письменника, правозахисника і борця. Як і Шевченкові, йому було дано лише 47 років земного життя, і на цей шлях випало майже 14 років тортур: перебування у слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, каторжні роботи в шахті. На засланні у Стуса вилучали вірші, його позбавляли побачень із рідними, зникали його листи і рукописи, з нього знущалися фізично й духовно. Проте за всі ці роки поневірянь Василь Семенович не зламався душею, не відступив від своїх переконань та ідеалів. Він непохитно йшов обраною дорогою, усвідомлюючи, що його життя — то частка історії й боротьби українського народу.
«Василь Стус був поетом від Бога. У свою творчість він увібрав чари подільської природи та гіркоту нашої недавньої історії. Він був перекладачем, літературознавцем і людиною, яка не могла поступитися честю заради шматка хліба та тихого родинного затишку. В листі до сина заповідає, аби той виріс «чесним, мужнім і мудрим чоловіком», — розказав «Дню» О. Биструшкін. — Стус був борцем і патріотом. Він писав: «За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину»...
У композиції я використав епістолярну спадщину поета з книги Василя Стуса «Листи до сина». Набралося понад дві години тексту, а коротити в мене рука вже не підіймалася, і тоді я звернувся до Дмитра Стуса, щоб він допоміг скоротити листи. Завдяки йому диск став більш компактним (на одну годину десять хвилин). Хочу подякувати художнику Сергію Якутовичу, який чудово оформив аудіодиск, і співачці Марії Миколайчук за запис пісні «Глибокий колодязь», який я використав у композиції (звукорежисер — Михайло Дідик, а фінансово допоміг блок Віталія Кличка).
«Листи» — своєрідна програма формування людини-громадянина, патріота України, у незалежність якої, навіть за радянських часів, Василь Стус свято вірив і за яку віддав своє життя. «Поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття ненависті, звільнюється від неї, як од скверни. Поет — це людина. Насамперед. А людина — це насамперед добродій». Такий заповіт Василя Стуса — бути добродієм. Жити, творячи добро.
Сьогодні, коли у нас стерлися ідеологічні орієнтири, я дуже раджу всім — батькам, дітям, а особливо — молоді почитати листи поета. Це дуже щира й відверта книга, яку можна назвати «Педагогічним гімном». Коли читаєш «Листи», то вражає, як ув’язнений і, фактично, приречений на смерть чоловік за допомогою переписки повноцінно виховував сина, обговорював із ним літературу, філософію, історію. Багатство внутрішнього Стусового світу і сила духу вийшли далеко за межи його поезії. Він піднявся над епохою, над часом і простором. Василь Стус був і є великим українцем. Я мрію, щоб почувши мій аудіодиск, люди звернулися до творчості цього легендарного письменника і патріота».
