Iм’я радника Президента України, директора Інституту стратегічних досліджень Анатолія Гальчинського добре відоме читачам «Дня» за численними авторськими публікаціями. Незважаючи на безпосередню наближеність А.Гальчинського до керівництва держави, його точка зору часто далека від традиційного офіціозу. Анатолій Степанович дає цьому таке пояснення: «Мене часто запитують: хіба може бути так, щоб ваша позиція відрізнялася від президентської? На це я відповідаю так: якби я думав так само, як Президент, то був би для нього просто нецікавою і непотрібною людиною. Для мене дуже цінною є можливість говорити так, як думаю. Президент може в чомусь зі мною не погодитися, але мені, насамперед як науковцю, важливо висловити свої погляди». А.Гальчинський відносить себе до старожилів президентського оточення, оскільки працює «з Президентом» ще з 1994 року. А.Гальчинський пригадав, як він виступав з гострою критикою дій нинішнього Президента за часів, коли той був прем’єр-міністром, і після одного з таких публічних випадів Л.Кучма подзвонив йому і запросив на роботу.
Однак не лише навколо фігури Президента та механізмів впливу на його політику точилася вчорашня розмова. Кого сьогодні можна віднести до української еліти? Чому існують адміністративні «дахи» для бізнесу? Яка вірогідність того, що бюджет 2004 року спиратиметься на нову податкову базу? Чи стикується створення «єдиного економічного простору» із намаганнями України вступити до СОТ? Чому відбувається девальвація вчених ступенів в українській науці? Відповіді, які дав пан Гальчинський, читайте у найближчих числах «Дня».
