Про те, яку ціну доводиться платити за те, щоб «бути художником», ми, глядачі, часто навіть не здогадуємося. Ми захоплюємося його ілюстраціями до шедеврів Коцюбинського і Гоголя, Франка і Стефаника, розуміючи, що це — більш, ніж ілюстрації — в них пристрасть, філософія, сприйняття минулого, справжнього, навіть — бачення майбутнього самого Георгія Якутовича. Ми не перестаємо розгадувати секрет його «Аркана» — гравюри, створеної сорок років тому, на якій просто зображені танцюючі гуцули, але яка енергетика, яка сила емоційного впливу. Ми, нарешті, знову і знову продовжуємо відкривати для себе «Тіні забутих предків» — цей фільм-шедевр Сергія Параджанова, який просто немислимий без художника Георгія Якутовича. Як, проте, і без Івана Миколайчука, Федора Манайла, Юрія Ільєнка, Мирослава Скорика, Лариси Кадочникової...
Але яка ж ціна? Немає успіху, премій і високих звань, хоч і ними Георгій Якутович обділений не був, а «бути художником». Вдова Георгія В’ячеславовича пригадала, як після третього інфаркту лікарі попередили: років п’ять проживете, якщо, звичайно, не будете перепрацьовуватися. Але як тільки йому стало краще — взявся за роботу. Життя відміряло йому ще двадцять років і жодної хвилини з них він не втратив як художник. Художник, про творчість якого відомо, здається, все. Однак, на нинішній виставці, що відкрилася у Фонді сприяння розвитку мистецтв, глядачі зможуть побачити роботи, які виставляються уперше.
