У ніч після «референдуму» стихія «мстилася»: на Севастополь обрушився поривчастий вітер, швидкість якого сягнула 30 метрів за секунду, линув і дощ. Температура повітря далеко не березнева: +1 — +2° С. Жертвами стихії стали прапори Російської Федерації, які впродовж останніх трьох днів майоріли з балконів севастопольців. Деякі триколори розлетілися по деревах, деякі — понесло в невідомому напрямку, решту люди заховали за зачинені вікна.
Атмосфера в Севастополі у понеділок спокійна. Багато людей святкують, не чекаючи офіційних результатів «референдуму». Містом їздять автомобілі, з вікон яких майорять триколори й лунають російські патріотичні пісні. На честь «референдуму» для кримчан зробили вихідний, тому всі відпочивають. Проте не всі задоволені.
Лікар за фахом, мати двох дітей, пані Лідія (своє прізвище жінка називати відмовилася з міркувань безпеки) продовжує підтримувати українських військовослужбовців. Жінка щодня готує для військових домашні пиріжки. Вона розуміє, наскільки важливо зараз підтримувати бойовий дух у заблокованих частинах української армії. До Севастополя жінка приїхала двадцять років тому, нормально жила, працювала, ростила дітей, спілкувалася з колегами та сусідами.
— Усі, хто проголосував за приєднання Криму до Росії, насправді, проголосували за нестабільність у нашому регіоні, — каже пані Лідія. — Проголошення Криму територією Росії може спричинити зіткнення наших військових із російськими. Не розумію, чому люди не подумали про це, коли йшли на виборчі дільниці?
Люди, які блокують частини і штаби наших Збройних сил, до сьогоднішнього дня заперечували свою причетність до сусідньої держави, але після цього референдуму вони можуть зняти маски і намагатися діяти активніше. До чого це може призвести? До кровопролиття, братовбивства, нестабільності на півострові, суцільної нервової атмосфери.
Було б зрозуміло, якби ті люди, які голосували на референдумі, сьогодні зібрали свої речі й залишили би територію півострова, тоді їх, справді, не хвилювало б те, що тут може відбуватися. Проте ці люди не збираються виїжджати з міста і не розуміють, що своїми руками створюють нестабільність і замість поліпшення життя вони насправді проголосували за погіршення.
Нікому не хочеться жити в умовах військового конфлікту. Як доводить історія, своєї території ніхто не віддає просто так, от це — найстрашніше. Зараз надзвичайно важливо зберегти мир у Криму й Севастополі. Сьогодні — це надзавдання. І дуже хотілося б, щоб політики Російської Федерації та нашої країни почули це і нарешті сіли б за стіл переговорів. Бо не можна весь час говорити мовою сили та ультиматумів. Сьогодні всім політикам, з обох боків, треба пам’ятати, що заручниками ситуації, яка склалася, залишаються українці, росіяни, кримські татари, вірмени та представники інших національностей, які мешкають у Криму. Заради них політики повинні піти назустріч одне одному.
