Українські миротворчі зусилля в Югославії зовсім не були запізнілими, сказав Тарасюк, навіть навпаки, за його словами, Україна запровадила популярну нині моду на миротворчість на Балканах. Хоча саме українську моду ніхто не наслiдує: Тарасюк сам же й визнав: ні мирний план Кучми, ні пропозиції привезти до Києва лідера косовських албанців та трьох полонених американських вояків жодної відповіді Белграда не викликали. На пропозиції Києва немає відповіді з НАТО — бо бомбардування тривають, все частіше говориться про наземну фазу операції Альянсу на Балканах.
Україна була першою, яка щось взагалі запропонувала на Балканах, люблять повторювати в МЗС — але коли вже було пізно, і ні НАТО, ні Мілошевич не збиралися нікого слухати, як не збираються й зараз. Це, очевидно, й визначило сьогоднішню вагу України як «ключової для європейської стабільності» держави. Зараз Тарасюк каже, що немає значення, хто першим доб'ється припинення війни та початку переговорів — чи спецпредставник президента Росії Віктор Черномирдін, чи хтось інший. Київ тримає позицію, — проти силового розв'язання проблеми, за пошуки мирних шляхів — але це не викликає жодної реакції за українськими кордонами. Щоправда, в ООН розглядається план, запропонований Кучмою. Реакція є, — говорить з цього приводу Тарасюк, — але не може бути оприлюдненою (!– Ред. ) з огляду на неофіційний характер консультацій.
Ситуація, що складається, викликає підозру, що активність міністра Тарасюка сьогодні — це єдине, що якось рятує обличчя України.
Міністр, до речі, так і не дав відповіді на запитання кореспондента «Дня» — чи НАТО й зараз, як до початку авіаударів у югославські цілі, вважається в Києві механізмом безпеки та стабільності.
Відчувається, що Київ старанно приховує, але не може приховати до кінця свою розгубленість: ООН, ОБСЄ не працюють, з Росією перестали рахуватися, і вона напевне перенесе свою роздратованість на Київ — виникає реальність, за якої гарантована Україні безпека може виявитися фікцією, а сама Україна може опинитися в ізоляції завдяки торжествуючим нині лівим.
Невеселою виявилася перша річниця перебування Тарасюка у ролі міністра.
