Насамперед слід одразу ж погодитись із заявою. Справді, відповідальність за страшне «авіашоу», результатом якого стала загибель людей, несе глава держави. Так само, як він же відповідальний за інші трагедії, від широко відомих із міжнародним резонансом, до непомітних аж до останнього ДТП, в якому нетверезий водій переїхав пішохода, що переходив вулицю у невстановленому місці. У всіх наших нещастях дійсно винна система, в якій ми всі живемо і яка робить можливою загибель людей у мирний час. А систему, звісно, очолює головний винуватець всього — Кучма. Так було як у часи нечуваного досі процвітання, яке трапилось із нами під час роботи уряду Ющенка, так і під час небувалої кризи, в якій ми всі, якщо вірити окремим заявам, нині знаходимось.
Оприлюднена Інтерфаксом заява «Нашої України» цікава не своєю темою, і навіть не банальністю звинувачень на адресу влади. На те вона й опозиція, щоб це все робити. Інтрига полягає в іншому. Вже вкотре заява «четвірки» виявляється віртуальним продуктом невідомого походження, який після першої ж спроби дізнатися про подробиці, зникає або змінюється до невпізнанності.
В той самий день, коли була проголошена заява «четвірки», прес-служба СПУ заперечила факт підписання заяви лідером комуністів Петром Симоненком. Одразу ж згадалась попередня ініціатива «четвірки» щодо акцій протесту, приурочених до другої річниці зникнення Георгія Гонгадзе. Тоді так само виявилось, що кожен із суб’єктів ніби існуючого опозиційного об’єднання має на увазі щось своє, відмінне від того, про що говорять ніби союзники.
Гадаю, що замість збирання коментарів у політиків, яких вдається упіймати цієї гарячої відпускної пори, простіше напряму запитати у лідерів НУ, КПУ, СПУ та БЮТ, чи існує їхня четвірка хоч в якомусь об’єднаному вигляді, чи це лише плід фантазії не відправлених у відпустку співробітників прес-служб, у яких від столичної спеки можуть з’являтися і не такі ініціативи. Ну хоча б раз, хоча б десь показалась згадана четвірка в особі своїх лідерів. Нехай і не в обнімку, але поруч за підписом чогось серйозного, бажано політичного.
Оскільки подібний кадр може бути поки що лише витвором уяви, мимоволі хочеться асоціювати опозиційну «четвірку» з відомими у світі аналогами. З чотирма мушкетерами — банально, з четвіркою бітлів — занадто тонко і не всі зрозуміють, з чотирма танкістами — собаки не вистачає. Найкращим виглядає порівняння наших опозиціонерів із чотирма невловимими месниками із радянського кінофільму режисера Кеосаяна. Там, якщо пригадуєте, теж була відважна дівчина (Тимошенко), представник бідноти (Симоненко), інтелігент (Мороз) і ... інтернаціоналіст. Герої того кіно збиралися на свої «операції» таємно, перегукуючись вночі голосами зозулі і півня, а про справи їхні знали лише з розмов. В реальному житті герої із задоволенням працювали на владу, хоч і підозрювали їх часом, що вони «заслані казачки».
Аналогій, здається, досить. Публічна політика і відкрита дискусія щодо становища у країні висувають до їхніх учасників прості і конкретні вимоги. Найперша із них — самоідентифікуватися. Недарма ж, коментуючи одну із останніх заяв ніби «четвірки», один із лідерів «Нашої України» відверто здивувався: які можуть бути спільні заяви, коли навіть всередині НУ рішення приймаються на спільному засіданні ради блоку, яких останнім часом не проводилось. Тільки рада блоку може уповноважувати Ющенка. А Ющенко, до речі, нічого і не заявляв. Принаймні разом із «четвіркою». Хто таке бачив, нехай забере собі ліцензію всіх телеканалів.
Скоріше за все, за відсутності частини своїх лідерів залишені «на господарстві» працівники опозиційних і «альтернативних» партій та блоків діють за принципом півня чи зозулі: прокукурікали із темряви, а там нехай розбираються, хто із «невловимих» і що насправді заявляв чи підписував.
Одне незрозуміло: якщо всього лише заяви протесту з боку опозиції робляться напіванонімно і неузгоджено, то як тоді відбуватимуться «масові акції протесту», які обіцяють організувати у вересні? Чому це мене так цікавить? Бо є вже досвід минулого року, коли учасники акції «України без Кучми» на вулицях столиці впродовж двох годин перетворилися, якщо послухати організаторів, із «повсталих на боротьбу з режимом народних мас» у «групу провокаторів, яка невідомо звідки взялась». Аби подібне не повторилося, хотілося б вже зараз почути особисто від лідерів «четвірки», якщо така існує, чи будуть вони виступати спільно, а якщо будуть, то де, коли і проти чого. А поки такої заяви немає, продуковані прес-службами, заступниками та координаторами заяви переконують не більше, ніж тіні чотирьох кінських сідниць із темними силуетами над ними на фоні заходу сонця. Саме так, здається, закінчується кіно про «невловимих». Без усяких заяв чи вимог. Але з перспективою наступної серії.
