Ми — вільні люди, які живуть на вільній землі. Уже неодноразово ми довели це. Одні з нас стояли на Майдані в Києві проти брехні та свавілля. Інші — не менш завзято — в Феодосії проти натівських солдатів. Ми — різні, але ми єдині в тому, що вважаємо свою думку такою, що має бути почута. Ми — сміливі, бо не боїмося нерівності сил в протистоянні.
Попри всі розбіжності, ми — єдині, бо в нас єдиний для нас усіх супротивник. Він хитрий, він не проголошував війни, але він веде супроти нас бойові дії щоденно та повсюдно. Він труїть нас газами. Ворог потужний, він має величезні гроші й щедро витрачає їх для ведення інформаційної війни. Кожного року ця непроголошена війна забирає в країни 120 000 життів — вшестеро більше, аніж було вбито наших братів за 10 років у Афганістані всіма видами зброї тамтешніми моджахедами.
Так, наш ворог — тютюн. Точніше, тютюн — це зброя нашого ворога, а сам ворог — це транснаціональні корпорації, що заволоділи українським ринком тютюну. На жаль, ми повинні констатувати, що програємо битву за битвою, і, здається, скоро програємо всю війну проти страшної навали. У такому самому стані чи не всі країни третього світу. Пропорція пряма: життя погіршується — тютюнопаління зростає. Визнаємо очевидне, ми — неблагополучна в усіх сенсах країна, бо в благополучних країнах кількість курців невпинно зменшується, а закони проти тютюну приймаються усе жорсткіші.
Однак ми — українці, люди, які люблять свій край та хочуть навести в ньому лад. Ми сперечаємося через політику, мову, культуру, але нас поєднує одне — всі ми хочемо бути здоровими, ми хочемо, аби здоровими були наші діти, тож об’єднаймося проти тютюну. Хай це стане нашою спільною боротьбою, що згуртує нас та приведе до перемоги! Якщо ті десятки тисяч, які мають померти від сизого тютюнового смороду, не помруть цього та наступного років, ми призупинимо знелюднення нашої країни, й наші діти та діти наших дітей житимуть на нашій рідній землі на віки вічні!
