У промові Президента, присвяченій Дню Незалежності України, було, мабуть, два ключових моменти. Один із них обіцяв продовження кадрового оновлення влади, під час якого ті, хто «думає, що пересидів першу хвилю й може управляти по-старому», повинні усвідомити помилковість подібних думок. Через кілька днів заступник держсекретаря України Маркіян Лубківський уточнив і час грядущого «кадрового цунамі» — вересень. Про те, як і наскільки може змінитися обличчя влади під час другої кадрової хвилі, в коментарі для «Дня» міркує відомий політолог, директор Інституту глобальних стратегій Вадим КАРАСЬОВ :
— Кадрові зміни у вересні можливі. Проте вони, швидше, будуть відбуватися не у форматі гучних відставок, демаршів і демонстраційних апеляцій чи до Президента, чи до виборця, а у формі горизонтальних кадрових рокіровок. Тобто це будуть швидше ротації по горизонталі, ніж по вертикалі з вибуттям номінантів на кадрові зміни з владно-кадрової обойми. Подібного роду формат пов’язаний із необхідністю вирішення електоральних завдань. І він — у стилі нового Президента, який все-таки полягає в тому, щоб об’єднувати й володарювати, а не розділяти й володарювати. Незважаючи на тенденції до адміністративно-кланового групування й адміністративно- кланових конфліктів, проте, Президент старається бути «кадровою плазмою», яка б гасила конфлікти, не доводячи їх до остаточного розколу команди. Тому стильовий принцип «об’єднуй і володарюй» буде диктувати форму кадрових змін.
Для влади важливо також у зв’язку з виборами, що наближаються, не створити на базі кадрових відставників вогнища нового опору чи нової опозиційності. Тому краще з урахуванням цього чинника провести горизонтальні переміщення.
Проте, грядущі кадрові перетворення можуть торкнутися, передусім, Секретаріату Президента та Кабінету Міністрів. Оскільки зараз відбувається інтенсивне й масштабне кадрове оновлення дипломатичного корпусу, ті вакансії, що відкриваються на провідних посольських посадах, дають можливість для маневру через кадрові рокіровки. Можливо, хтось із провідних віце-прем’єрів перейде на значущішу посольську посаду північно-східніше Києва. А провідне віце-прем’єрське місце, що звільнилося, може зайняти хтось із простих віце-прем’єрів для того, щоб укріпити політичну присутність Президента в Кабміні. Не виключено, що з початком передвиборної кампанії прем’єр-міністру м’яко (а може, й не м’яко) порадять піти в передвиборну відпустку. Тим самим м’яко відсторонити її від прем’єрського ресурсу, надто важливого для виборчого проекту. І це може бути як у разі окремої суверенної участі прем’єр-міністра у виборчій кампанії, так і при варіанті загального мегаблоку. Тоді новий перший віце-прем’єр фактично буде політично керувати Кабміном і координувати виборчу кампанію всієї влади. Це один із варіантів.
На фоні перманентної конфліктності між Кабінетом і РНБОУ можливий також варіант кадрового, інфраструктурного й адміністративного зміцнення Секретаріату, який би змікшував цю конфліктність і сконцентрував президентський ресурс в одному центрі влади та впливу, що особливо важливо напередодні вирішальної виборчої кампанії.
Не є винятком те, що в тій чи іншій, але при цьому м’якій формі, буде відставлено когось із економічного блоку уряду. Це може бути обставлено різними причинами, в тому числі — обставинами участі у виборній кампанії або орієнтацією на політичні посади, що обираються. А ось це вже вимагатиме вийти з уряду й повноцінно брати участь у виборах. У будь-якому випадку, навіть якщо м’якому варіанту відставок в економічному блоці віддадуть перевагу жорсткішому, якихось істотних потрясінь Кабінету Міністрів та істотних потрясінь основ владної будівлі не станеться.
