Судячи з обговорення, в провалі кандидатури Олега Литвака зіграли роль три чинники. Передусім, незадоволення від відповіді про хід розслідування львівського інциденту 7 листопада висловили комуністи. На їх думку, в.о. генпрокурора ухилився й від видачі гарантій, що правоохоронні органи забезпечать лівим всі умови для проведення 17 грудня всеукраїнської акції протесту. По-друге, не викликало сумнівів голосування фракції "Єдність". Нарешті, негативне ставлення до Олега Литвака, на думку члена партії "Громада" Олександра Єльяшкевича, спровокував сам Президент. Порушивши Конституцію, він передав свої повноваження представляти кандидатуру генпрокурора прем'єр-міністрові Валерієві Пустовойтенку, який, як і весь уряд, є, власне, об'єктом професійного інтересу правоохоронних органів.
Цікаво, що в своєму виступі В. Пустовойтенко звернув увагу на роль прокуратури в нагляді за проведенням слідства органами МВС, які, на думку прем'єра, нерідко перетворюють цю діяльність на джерело своїх прибутків. Але така спроба глави Кабміну перенести увагу депутатів на гріхи МВС успіху не мала. Як стверджують знавці парламентського процесу, значна частина депутатів відразу ж після реєстрації витягла свої картки з системи, що й не дозволило навіть посиленому в цей день корпусу пропрезидентських фракцій "протягнути" затвердження О. Литвака.
Треба визнати, що призначенню генпрокурора не сприяло й заздалегідь провалене рядом фракцій голосування за заявою Верховної Ради про антипарламентську компанію в державних ЗМІ. Заява містила нарікання на адресу Президента, який, на думку депутатів, останнім часом дозволяє собі відкриту дискредитацію законодавчого органу. Однак заяву підтримали лише 199 депутатів (можливо через заздалегідь витягнуті картки). Розкол посилила заява глави комітету з регламенту Петра Шейка про повну дезорганізацію роботи парламенту, про його нелегітимні ухвали і необхідність усьому складові ВР добровільно скласти повноваження. Своєю чергою член соцфракції Н. Марковська зажадала доповіді міністра охорони здоров'я про фізичний і психічний стан Президента.
Не можна сказати, що результат голосування був несподіваним для виконавчої влади. В.о. генпрокурора раніше пообіцяв, що незатвердження не зіпсує йому апетиту в обід і не перешкодить займатися справами. Що ж до Кабміну і Президента, то очевидно: обмежені повноваження прокурора влаштовують їх не менше, аніж депутатів, які побоюються якихось викриттів. Принаймні можна вважати, що справи проти міністрів, що зловживали резервним фондом, навряд чи тепер стануть реальним доказовим приводом для недовіри урядові.
