Вчора до Старосинявського селищного голови Миколи Мовчана звернулася молода пара — як до приватної особи. Мовляв, стають на рушничок, то й просять у нього «олімпійський факел для тимчасового користування».
Як сам Микола Миколайович розповів кореспондентові «Дня», він «за 24 роки нікому не відмовляв, не відмовить і тепер, напередодні події світового значення в Афінах». Традиція така склалася з легкої руки Миколи Миколайовича. «Вважають, що факел запалюється в процесі шлюбного ритуалу на щастя, на долю», — говорить селищний голова.
Микола Миколайович згадує, як улітку 1980 року одержав від організаторів свою реліквію, що стала набутком усього району: «Тоді по всьому Союзу йшла активна підготовка до Олімпійських ігор у Москві. Вогонь несли й через нашу Хмельницьку область: проніс факелоносець на відстань кілометра, передав наступному, як естафету. На роль факелоносців відбирали найкращих спортсменів. Звісно ж, зважали й на анкетні дані. Мені тоді було 25 років, активно займався футболом, легкою атлетикою, іншими видами спорту. Й от мені випало таке вікопомне щастя — стати на трасу олімпійського вогню. Я був останнім, хто ніс вогонь із території Хмельницької області, передав на межі в сусідню, Вінницьку. А вже звідти понесли далі, аж до Москви...»
На пам’ять про ту подію Микола Мовчан одержав факел і спортивну форму, в якій біг. До речі, що стосується форми, то вона виявилася незапитаною в районі й зберігається у факелоносця вдома. Сам факел — нарозхват. «Наречені звертаються, будь-які спортивні змагання селищного чи районного масштабу без факела не відбуваються», — розповідає голова ради.
Одначе від великого попиту «олімпійський» газ швидко вичерпався. Микола Миколайович звернувся до трудівників районної філії ВАТ «Хмельницькгаз». Ті, як він згадує, «довго напружували раціоналізаторську думку, аби переробити факел разового використання на вічний». І таки домоглися високої мети. За цей результат своєї плідної творчої праці зажадали, аби Микола Миколайович при добрій погоді давав їм в оренду факел для запалювання символічного вогню на честь успішної газифікації чергового села. «Таким чином, моїм факелом салютували про газифікацію одинадцяти населених пунктів», — радіє факелоносець 1980 року.
Найсвітліші спомини про особисту причетність до олімпійського вогню з новою силою зринають у його пам’яті саме в ці дні, коли читає й слухає новини про те, як світ готується до змагань в Афінах: «Шлях незгасного вогню проляже через столицю нашої Батьківщини. Якби тільки дозволили, взяв би із скрині спортивну форму, запалив факел і поніс аж у Афіни із стаєрською швидкістю. Ще встиг би до початку Олімпіади».
Ентузіазм і завзяття Миколи Миколайовича одностайно підтримують депутати Старосинявської селищної ради. Вони вважають, що голова гідний того, аби вдруге уславити райцентр на весь білий світ. Тому поки що невідомо, як будуть розгортатися події, пов’язані з факелом 1980 року...
