Спектакль вийшов цікавим не тільки для меломанів, але й для найширшої публіки. З першої і до останньої хвилини опера захоплює не лише дорослих, але й дітей, котрі уважно стежать за перипетіями сюжету героїв Карткового королівства. Наприклад, у пролозі мітингова ейфорія доводиться до абсурду, коли хористи із плакатами та гілками скандують «Перемога!», відстоюючи свою думку, абсолютно не бажаючи чути опонентів. Одні хочуть грати трагедію, другі — комедію, треті — фарс. Чи не правда, подібні маніфестації — то дуже знайомі картинки з натури нинішньої ситуації в Україні? Але постановник нічого не осучаснював. Це вигадав Сергій Сергійович Прокоф’єв. Оперу написано 1919 року. Композитор шукав нові форми втілення музичного матеріалу, ламаючи театральні догми. Його комедійний тон часто переходить у гротеск. Бо для зашкарублих штампів є дуже дієва зброя — сміх, іронія, сарказм. Його твір — своєрідна пародія на оперу. А ми вкотре переконуємося, що класичний твір має дивовижну здатність бути непідвладним часові.
Простакуватий король стурбований недугами свого спадкоємця, в якого цілий букет хвороб, але ніякі лікарі не можуть його вилікувати і вивести з меланхолійного стану. Тоді роблять спробу вдатися до радикального засобу: в палац запрошують блазня. Якщо він розсмішить принца, то чари розсіються. Однак це тільки зав’язка історії. Глядачі виявляться залученими в інтриги двору, до протиборства сил добра і зла, пошуку чарівних апельсинів на тлі підступності, кохання та чудових перетворень.
Диригент Володимир Кожухар признався, що коли дванадцять років тому він повернувся з Москви в Київ і почав працювати в Національній опері, то мріяв поставити «Любов до трьох апельсинів». Адже в нього був досвід роботи над цією оперою в театрі ім. Станіславського та Немировича-Данченка, постановку якої він здійснив 1979 року разом із видатним режисером Львом Михайловим, а Микола Кузнецов (нині режисер Великого театру) був їхнім співпостановником. Але, на жаль, Кожухарю від планів довелося відмовитися.
— Я зрозумів, що в той період за сценічним та естетичним рівнем ні трупа, ні глядачі не були готові до сприйняття цього твору, — сказав Володимир Маркович. — Зате нині я дочекався, коли підросло молоде покоління артистів, що розуміють, як підступитися до неї, і тепер можна братися за цей складний прокоф’євський твір. «Любов до трьох апельсинів» — вершина жанру, ігрова опера, пародія, капусник. І хоча в ній вирують сильні почуття, але немає крові, всі герої залишаються живими-здоровими. Лібрето ми не переробляли, йшли за схемою, заданою автором. Геніальний російський композитор по-доброму висміяв стару, рутинну оперу. Тут є фрагмент із «Бориса Годунова» і «Відчуваю правду» з «Івана Сусаніна», і арія Россіні на одне слово — «Фарфарелла», тобто не просто цитати, а асоціації зі світової оперної спадщини. Я щасливий, що наш театр доріс до прекрасного твору і що на ньому зростатимуть у професійному плані співаки-актори. Репетирували дуже швидко — два тижні. Такого подвигу в нашому театрі ще не було.
А режисер Микола Кузнецов, усміхаючись, зауважив, що такі стислі терміни — це не рекорд, а звичайна практика для західних театрів. Аби прем’єра відбулася наміченого дня, довелось в авральному порядку попрацювати всьому колективу. Фактично підготовка йшла три місяці: розучували партії артисти та музиканти, виготовлялися декорації, шилися костюми. До приїзду режисера чорнову роботу було виконано, а він уже відточував деталі. Микола Іванович уперше здійснив постановку в Національній опері України, зазначивши, що залишився задоволений професіоналізмом трупи та її творчим азартом. «У цій опері ми спробували вести розмову про серйозні речі з усмішкою, — підкреслив Кузнецов, — це спектакль-коктейль».
В опері зайняті аси середнього покоління — Людмила Юрченко (принцеса Кларіче) та Микола Коваль (перший міністр Леандр), але основне навантаження лягло на плечі молоді — Андрія Романенка (Принц), Павла Приймака (Труффальдіно), Петра Примака (Панталон), Тараса Штонди (маг Челій), Ольги Нагорної (принцеса Нінетта), залучені також стажери — Мар’ян Талаба, Геннадій Ващенко, Роман Смоляр. Ми побачимо справжній сучасний театр, де співаки не просто виконують свої вокальні партії, а грають як драматичні актори. 26 квітня театр знову запрошує на зустріч з оперою «Любов до трьох апельсинів», яка є найкращими ліками від нудьги, меланхолії, хандри та весняного авітамінозу.
