Як можна було судити iз телефонних бесід із представниками Донецької облдержадміністрації, більшість iз них невимовно раді призначенню губернатором області 62-річного Володимира ЛОГВИНЕНКА .
Про нього вже тривалий час говорять у Донецьку, як про найбільш оптимальну і компромісну фігуру, яка за нинішніх обставин ідеально підходить для посади губернатора. Володимир Iванович декілька років тому був віце-губернатором Донецької області (він досить довго пропрацював заступником Анатолія Близнюка, коли той був главою Донецької ОДА), і тому його самого і його методи роботи в регіоні вже добре знають. Окрім того, симпатій новому губернаторові додає і сам факт його представлення Партією регіонів — уперше про кандидатуру Логвиненка ще наприкінці квітня заговорив глава Донецької обласної ради Анатолій Близнюк, який був одним із головних ініціаторів просування свого колишнього підлеглого на цю посаду.
Володимир Логвиненко відомий у Донецькій області не лише як урядовець, але й як цілком удачливий бізнесмен. Потрібно зазначити, що до посади губернатора він прагнув протягом мало не всієї своєї кар’єри. Ще 1994 року він претендував на пост глави адміністрації (а в ті часи він був виборним), однак із великим відривом програв своєму головному конкурентові Володимиру Щербаню. Не витримавши цього удару, В. Логвиненко майже на 10 років залишив державну службу й пішов на посаду генерального директора відомого в Донецькій області концерну «Енерго», роботу якого зв’язують з ім’ям колишнього генпрокурора Геннадія Васильєва. До речі, Логвиненко досі не є членом Партії регіонів і ніколи не виступав її апологетом, бо навіть після того, як він пішов з «Енерго», був більше пов’язаний з «Державою» Васильєва.
Проте всі ці обставини не перешкодили Логвиненку зберегти добрі стосунки з Анатолієм Близнюком, з яким він познайомився ще в 80-і — тоді обидва починали свою кар’єру в м. Краматорську. 2002 року В. Логвиненко був призначений заступником Близнюка з питань промисловості, енергетики, транспорту і зв’язку, а після відставки свого шефа в січні 2005 року, декілька тижнів навіть був в.о. глави ОДА.
Мрія Логвиненка збулася 11 травня — саме тоді Кабмін рекомендував його як найбільш оптимальну кандидатуру на пост губернатора, і вже 16 травня Президент підписав цей указ. До речі, цього разу глава держави «спрацював» з призначенням донецького губернатора швидше — Логвиненка призначили через півтора тижні після того, як пішов у безповоротну відпустку його попередник Вадим Чупрун, у той час, як самого Чупруна після відставки Анатолія Близнюка призначали набагато довше. На думку донецьких експертів, така оперативність може свідчити лише про те, що це призначення багато в чому є свідченням домовленості між Президентом України і Партією регіонів: може статися, що Президентові в ситуації, що склалася, знадобилося мінімізувати кількість можливих конфліктів із партією-переможницею, і він поспішив затвердити рекомендовану нею кандидатуру.
Хоч як би там було, вже зараз Донецька область активно готується до зустрічі свого нового керівника. У коридорах державних структур панує небувале пожвавлення — за словами самих же чиновників, настрій у них зараз дуже бадьорий: «Машина вертиться, шестірні крутяться, ми працюємо!» — оптимістично заявив кореспондентові «Дня» начальник відділу взаємодії зі ЗМI Донецької облдержадміністрації Iван Толкачов.
