Минулого тижня, в суботу, Президент Віктор Ющенко нагородив екс-генпрокурора Михайла Потебенька орденом Ярослава Мудрого III ступеня. Як зазначено в указі, Потебенько нагороджений «за видатний особистий внесок у побудову правової держави, зміцнення законності й правопорядку, багаторічну добросовісну працю і з нагоди 70-річчя від дня народження».
Нагадаємо, це той самий Потебенько, який назвав записи Мельниченка фальшивкою. Який переконував, що журналіст Гонгадзе, швидше за все, кудись поїхав і нікого не попередив. А потім довго і безрезультатно розслідував його вбивство. І навіть знайшов двох підозрюваних — бомжів, один з яких раптово помер від туберкульозу. Зрештою, це той самий Потебенько, який скомпонував справу проти учасників акції «Україна без Кучми»...
Можливо, при Леоніді Кучмі за старої системи координат це й було б нормально: не найгіршому, не «найкровожерливішому» прокурору до 70-річчя вручили орден. Але після помаранчевої революції, після заяв 2004 року Віктора Ющенка про моральні категорії й підняту планку суспільних очікувань цілком природнім є пильний інтерес як до тих, кого нагороджують, так і до відповідності слів і вчинків Президента.
Звичайно, можна припустити, що указ по Михайлу Потебеньку готував хтось із керівників Секретаріату і без відома Президента поставив факсиміле. За всім, як-то кажуть, не допильнуєш. Але виникає логічне питання: як після цього нормальним людям ставитися до державних нагород?
Ігор ЛОСЄВ, доцент кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія»:
— У нас настільки дискредитована вся нагородна система, нас навіть орден «Героя України» отримали багато людей, які не мали жодного відношення до становлення й будівництва Української держави. У принципі, можуть нагородити кого завгодно чим завгодно, це лише свідчить про те, що система моральних оцінок у нас абсолютно дискредитована і розбалансована.
