Навесні «День» уже писав про ситуацію, що склалася навколо цього видання, колись одного з найпопулярніших і багатотиражних українських видань. У серпні минулого року фундаторами газети стало ТОВ «Соціальні ініціативи» і ТОВ «Мерідіум». Журналісти ж (за словами працівників газети, що проводили прес-конференцію) про зміну господарів дізналися лише наприкінці року. Це стало можливим тому, що ще на початку 90-х трудовий колектив «Независимости» передав свої права її колишньому редактору Володимиру Кулебi, для того, щоб газета отримала статус приватного видання (це було необхідною умовою для залучення інвесторів). Він же й передав права засновників вищеназваним структурам. Після цього нові власники фактично втратили до газети всякий інтерес, і не фінансували видання. У лютому 2000 року геть усіх працівників просто звільнили. Потім наказ «скасували». А наприкінці квітня (після виходу з друку останнього номера газети) кабінети редакції було опечатано. І понад чотири місяці ті з працівників «Невисимости», хто написав заяву про звільнення за власним бажанням, не могли забрати свої трудові книжки, які, завдяки клопотам голови НСЖУ Ігоря Лубченка, почали їм все-таки повертати — з 25 вересня.
Виступаючи на прес-конференції, Ігор Лубченко сказав, що те, що трапилося з газетою «Невисимость», повинне стати уроком для всіх журналістів, які повинні не приймати нічого на віру і стати більш уважними (і більш відповідальними за власний продукт! — Редакція «Дня» ). А стосунки преси з владою, на його думку, повинні базуватися на формулі «Нижче пояса не бити й не цілувати».
«День» вважає, що ситуація з «Независимостью» заслуговує окремої розмови, до якої ми збираємося ще повернутися. Тим більше, що на прес-конференції Василь Анiсiмов, голова профкому газети «Независимость», відповідаючи на запитання кореспондента «Дня», фактично повторив той постулат, на якому ми вже неодноразово акцентували увагу: незалежної преси в нашій країні не буде доти, доки в Україні не буде «незалежних» грошей.
Шкода, що розуміння цього — як і розуміння своєї міри відповідальності за невибудованість стосунків у тріаді «влада—преса—суспільство» — дається нам такою гіркою ціною.
