9 квітня відзначається сотнями людей у всьому світі як День трагедії і героїзму єврейського народу. У 1943 році цього дня відбулося повстання євреїв у Варшавському гетто. На вчорашній церемонії пам’яті у Бабиному Яру були присутні й ті, хто сам пережив Голокост, і ті, чиї батьки та родичі покояться тут, члени єврейської общини та численних організацій, а також представники ізраїльського посольства. Посол держави Ізраїль Анна Азарі, полковник Армії оборони Ізраїлю Шауль Раз, представники українських політичних партій та багато інших поклали квіти і запалили поминальні свічки, починаючи свої скорботні промови болем за мільйони загиблих півстоліття тому євреїв та українців, і закінчуючи їх закликами підтримати ідею боротьби Ізраїлю проти палестинського терору. Зі слів головного рабина Центральної синагоги Києва Моше-Рувена Асмана, «сьогодні, у день пам’яті, ніхто не може залишитися збоку від того, що відбувається на Близькому Сході, адже сьогоднішній тероризм є, по суті, мутацією фашизму, що відродився у країнах, які не змогли дати йому відсіч».
Більшість із присутніх людей (особливо молодь) вважали, що висловлення протесту проти дій Палестини має цього дня не менш важливе значення, ніж ушанування пам’яті загиблих у Другій світовій війні. 27-літній Ісраель Зелінський сказав кореспонденту «Дня»: «Я вважаю, що акція протесту повинна відбутися саме цього дня, щоб нагадати таким розвиненим державам, як Німеччина, Бельгія, які оголосили повний бойкот Ізраїлю і всьому світовi про загиблих під час Голокосту євреїв».
День пам’яті, здавалося, переріс у мітинг підтримки Ізраїлю — так само, як і декілька днів тому у палестинський День Землі відбувалися антиізраїльські мітинги. Про примирення сьогодні вже не говорять... Про вічне, здавалося, пам’ятали тільки старики, які самі пройшли через весь жах Голокосту, і маленькі діти, які знають, що колись на цьому місці їхніх прадідів вбили злі люди. Можливо, тому 78-літня Лія Осадча, яка поховала тут 15 членів своєї сім’ї, та й багато інших, стояли збоку від помосту і натовпу з лозунгами, на краю прірви, тримаючи у руках свічки та дивлячись у глибину яру.
