На 76-му році життя помер Микола Сургай — людина, ім’я якої пропорційно терміну «вугільна промисловість України». Його авторитет серед шахтарів був величезний, його знання й досвід викликали глибоку пошану, а відданість справі — захоплення. Герой України, депутат Верховної Ради УРСР, народний депутат України, доктор технічних наук, професор, академік, міністр вугільної промисловості — цих винагород, звань, кар’єрних висот Микола Сафонович домігся виключно титанічною працею і лише нею. Але сам при всіх цих регаліях завжди підписувався «М. Сургай, гірничий інженер». За цією рисою не лише особиста скромність, а й висока гордість за свою професію, у якій сам він досяг досконалості. Миколу Сургая всі шахтарі називали «наш міністр». А ще — «маршал вугілля». Він і був маршалом. Але таким, що ніколи не забував про «солдата» — простого шахтаря, потом і кров’ю якого кується енергетична безпека України. І страшно переживав, що відповідальні за цю безпеку роблять не все від них залежне для порятунку вугільної галузі. Це, природно, не могло позначитися на здоров’ї Миколи Сургая, який звик все пропускати через серце. Який, нагадаю, з першого до останнього дня операції з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС беззмінно пропрацював командиром зведеного загону шахтарів, які прокладали тунель під реактор, що вибухнув. Велика його й публіцистична спадщина. Тисячі гірників і сьогодні вчаться за його книгами, захоплюються долями командирів виробництва, про які писав Микола Сафонович. Рано пішов він від нас. І єдиним пам’ятником, на який заслуговує ця людина, може бути лише порятунок Вугілля. Яке, як говорив Микола Сафонович, врятує Україну.
Світла йому пам’ять.
Щирі співчуття рідним і близьким.
