Музей Волинської ікони є однією з візитних карток краю, у ньому буває не тільки багато іноземних туристів від Польщі до Парагваю, а й президенти, посли і митрополити. Але таке явище як волинська ікона було відкрито у свій час Павлом Жолтовським, українським мистецтвознавцем: він у 80-ті роки минулого століття очолював наукові експедиції, які описували закриті волинські храми. У цих звичайних сільських церквицях виявилися справжні скарби, які були врятовані завдяки експедиціям Жолтовського і стали основою експозиції відкритого згодом Музею волинської ікони. Музей є і потужною науковою базою, тут вже у 21-ше відбулася Міжнародна наукова конференція «Волинська ікона: дослідження та реставрація». Щоразу на її учасників чекають відкриття, адже у запасниках музею ще тисячі картин, які потребують реставрації і часто є справжніми шедеврами.
І завідувач Музею волинської ікони Тетяна Єлісєєва, і заступник директора Волинського обласного краєзнавчого музею Євгенія Ковальчук були свого часу учасницями наукових експедицій Павла Жолтовського. Його особистість цікавить і сьогодні, отож торік на конференцію запрошували сина Павла Миколайовича та підприємця із Харкова Олександра Савчука, який видав книгу спогадів про Жолтовського. Цього ж року учасники конференції побували на Хмельниччині, у селі Мислятин, де народився Павло Жолтовський. Спочатку побували в Ізяславі, який багатий на цікаві пам’ятки історії: навіть у руїнах колишні палаци заворожують своєю красою, неповторним є Старе місто. Волинян та музейників з Польщі і всієї України зустрічав міський голова Ізяслава Валентин Паньковський, який вразив добрим знанням історії містечка і навіть багато в чому доповнював екскурсовода.
«Приємно порадувало те, що і міський голова, і очільники району читали книгу спогадів Жолтовського, цитували її, коли нас знайомили з містом», — каже Тетяна Єлісєєва.
Свою історію цінують і у Мислятині. Відкриття пам’ятної дошки на приміщенні нинішньої школи, котра засвідчує, що у цьому селі народився відомий український вчений, стало справді святом для всього Мислятина. Школа тут велика, є 11 класів, але нині навчається всього трохи більше 70 дітей. Всі дітки до одного були в українських строях, під час невеликих урочистостей цитували спогади свого видатного земляка. Багато говорили про Україну як державу, її історію, частинку якої для нащадків збережено і завдяки Павлу Жолтовському, про теперішню ситуацію з неолошеною війною, та про те, що Україна варта, щоб за неї боротися.
