У неділю, 11 лютого, Римський папа Іван Павло II ще раз підтвердив свій намір відвідати Україну. Це сталося під час зустрічі понтифіка з групою українських католиків у Ватикані. Звертаючись до них українською мовою, папа Іван Павло II сказав, що з нетерпінням чекає зустрічі з Україною, куди він приїде з офіційним візитом з 23 до 27 червня нинішнього року. При цьому папа благословив присутніх на зустрічі паломників і весь народ України.
Судячи з цієї заяви, підготовка до поїздки папи в Україну активно продовжується, всупереч тому протесту, який нещодавно висловила УПЦ Московського патріархату («День» інформував про це своїх читачів). Це здається цілком логічним, враховуючи, що УПЦ МП Римського папу в Україну не запрошувала, а отже, не має прерогатив скасувати візит. Це може зробити — в разі збігу якихось серйозних обставин — лише Ватикан або сторона, яка запросила папу, тобто українські католики (РКЦ України й УГКЦ), а також вищі органи влади України.
Варто підкреслити, що це не перший за останній час випадок, коли міжнародна активність УПЦ МП не має успіху. Пригадаймо, наприклад, про недавнє звернення єпископату цієї церкви до Вселенського патріарха Варфоломея I з проханням не брати участі в урегулюванні православних справ в Україні. Тоді відповіддю було аж ніяк не делікатне підтвердження своїх намірів, як у випадку з Ватиканом. Константинопольський патріархат нагадав, що митрополія, підлегла Московському патріархату, не має необхідного статусу для звернення до патріарха іншої церкви. Іншими словами, Вселенський патріарх «прямим кодом» заявив про те, що УПЦ не є церквою, а тільки підрозділом іншої церкви.
Україна — велика країна з майже 50-мільйонним населенням. До того ж, країна багатонаціональна й багатоконфесійна. Хотілося б, щоб кожна етнічна група, кожна церква, кожна община відчували себе тут, як удома, й могли б у будь-який час запрошувати до себе в гості будь-яку гарну людину. А всі інші виявляли б щодо гостя якщо не люб’язність, то принаймні ввічливість.
