Лялька споконвіку була не лише іграшкою, а й оберегом від злих духів, символом материнства і дитинства. Для Олени Місюни лялька — це, перш за все, частина душі, теплоти, яку вона з задоволенням передає людям. ЇЇ дебютна виставка «Лялькова феєрія» представляє найяскравіші та найекстравагантніші роботи автора.
Кожна лялька має свою історію. Вони володіють яскравими й часто дивними іменами. Причому ляльки обов’язково присвоюють їх... самі собі. Вони мають власний характер, свою думку і по-своєму впливають на господиню і на оточуючих. «Я не знаю яким буде кінцевий результат. І особливо не замислююся над технікою виготовлення. — Ділиться своїми думками Олена Місюна. — До речі, сама лялька диктує мені те, який у неї буде образ, зовнішність, одяг тощо. Декілька разів я задумувала образ, але все одно виходило зовсім інше». І лише тоді, коли все готово, авторка дає витвору ім’я. Саме так з’явилась Нія — жителька іншої планети, фея-метелик Ганнуся, дияволятко Хеллі, шоколадний чолов’яга з яблуками... Потім виникає історія. Найдивніше те, що кожна лялька спілкується з оточуючими, ділиться своїми емоціями, думками... Іноді майстриня створює в ляльках образи міфічних або легендарних героїв, чиї імена або доля справили на неї враження. Так виникла і Дафна — муза, трагедія якої полягає в тому, що в неї закохався славетний Аполлон, але це почуття не було взаємним і Дафна попросила богів перетворити її на лаврове дерево. Авторка зобразила свою героїню в муках перевтілення.
Одяг для своїх «підопічних» авторка моделює власноруч, а от з вишивкою їй допомогла подруга Ольга Золотарьова.
Перші ляльки, створені Оленою, принесли успіх одразу. Почали замовляти їх у подарунок і для оформлення інтер’єрів. Вже надходила пропозиція зробити виставку за кордоном, в Ліверпулі. «Але можливість так і не випала», — лаконічно коментує Олена. Що в будь якому разі на досягнутому зупинятися не збирається і мріє вже про наступну виставку власних робіт.
Виставка триватиме до 24 липня в галереї «Акварель» (Костьольна, 6).
