Прилад, як і ілюзія — слова досить несучасні. На виставці «Alter natura» («Інша природа»), що відбувається у ЦСМ у рамках Міжнародного фестивалю медіа-мистецтва, прилади справно підтримували та репродукували ілюзії. Свого роду гармонія і згода: артист робить якийсь жест, машина жест відтворює, глядач дивується, усміхається і йде. Монітори, проте, продовжують блимати, електрони — справно носяться у потрібних напрямах. Практично все, репрезентоване в рамках «Alter natura», носило характер таких жестів-ілюзій, більш або менш дотепних, милих або мізантропічних. «Versifier» англійки Джини Чарнецьки лякав публіку видінням декількох замкнених у довгастому затіненому екрані оголених тіл. Француз П’єрик Сорен розважав народ двома голографічними іграшками — «143 еротичні пози» і «Назва, що змінюється» — маленький напівголий чоловічок, що рухається всередині темного скляного ящика, такий собі модернізований райок, синематограф для ліліпутів. Крістіана Циглер з Німеччини нарізувала сканером танцюриста на декількасекундні шматочки.
Ілля Чичкан з Кирилом Проценком відкрили на газончику перший у світі пам’ятник ді-джеям. Литовський любитель природи Артурас Райла примусив коня пританцьовувати під брейк-біт, а Ілля Ісупов вибудував схожі на старовинний гральний автомат «Відеомеблі», а евроазійські громадяни Кріста Зомерер і Лоран Міньоно подарували глядачеві садово-ентомологічну радість малювання ліхтариком на екрані листя і метеликів, а Наталя Голиброда та Іван Цюпка манили жіночим тілом, а шампанське на презентації було в міру холодним…
Так чи інакше, хороша іграшка повинна, по-перше, коштувати дорого, по-друге, викликати бажання її торкнутися, а, по-третє, набриднувши, якомога довше не ламатися. Що атракціони «Іншої природи» з успіхом і довели.
